завжди цікавився лікуванням природними факторами з усіма його різновидами - такими як неварена їжа, вегетаріанство, маздазнан, нудизм, гімнастика, заперечення щеплення. Важко збагнути те дивне поєднання поваги й іронії, з якими він ставився до цих рухів і протягом багатьох років намагався прилучитися до окремих їхніх елементів. Опублікований тут щоденник правдиво відбиває погляди Кафки.
153
154
- книжка д-ра Експедитуса Шмітта, О. Ф. М. (малюнки Франца Поцці); видавництво Ганса фон Вебера, Мюнхен, 1912 р.
[1937] М. Б.
ПІСЛЯСЛОВО УКЛАДАЧА
Цього разу перед укладачем щоденників стояло інше завдання, ніж у 1937 р., коли він готував добірку цих записів уперше. Адже тепер ідеться вже не про добірку, а про по змозі повне видання щоденникової спадщини Франца Кафки. Тоді для цього не було можливості, до того ж минуло небагато часу після смерті письменника, і всі його записи важко було оцінити так об’єктивно, як це нині, коли після тієї трагічної події збігло понад чверть століття, здається все ж таки можливим.
Окремі невеликі скорочення виявилися необхідними, однак, і тепер. Випущено поодинокі місця, які через свою фрагментарність видаються неістотними. Йдеться переважно лише про кілька слів. Крім того, до цього видання я не взяв коротких варіантів тих самих записів. Може скластися враження, що з залученням варіантів я скоріше перегнув палицю. В цій справі провести чітку межу, однак, важко. В окремих (поодиноких) місцях випущено щось надто інтимне, а також надто образливу критику на адресу того чи того, яку сам Кафка, звичайно ж, не мав наміру публікувати. Прізвища живих людей здебільшого позначено лише початковими або якимись зовсім іншими літерами, наприклад, Ы., якщо йдеться не про митців чи політиків, хто з огляду на свою публічну діяльність до критики має бути готовий постійно. Тоді як унаслідок дискусій з декотрими ще живими особами я дещо повикрсслюїЯЯ, щодо окремих закидів Кафки мені самому (зроблених почасти з пустотлию- жартівливою іронією, почасти серйозно) я таку цензуру не вважав за потрібну, З хибним враженням, нібито я - єдиний, проти кого Кафка щось мав на серці, - а таке враження, звичайно, може скластися, - читач упорається сам. - Щодо цього я, як і в деяких інших відношеннях, ішов за прикладом В. Черткова в його роботі над укладанням щоденників Толстого
Треба взагалі рахуватися з хибною перспективою, на яку мимоволі наражається будь-який щоденник. Коли пишеш щоденник, занотовуєш переважно тільки те, що тебе засмучує чи дратує. Завдяки таким записам ти звільняєшся від болісних негативних вражень. Позитивні враження зворотної реакції звичайно не вимагають, їх занотовують, як іноді показує досвід, лише у виняткових випадках або коли (як у випадку з подорожнім щоденником) приступають до цього з наміром. - Але
