душі тільки земний бруд, тому байдуже, який у неї зовнішній вигляд, це - символ, тож вона може бути брудна й смердюча і така й є, проте своєї мети все ж досягає. Жінка приходить очиститись від місячних, переписувач Тори - від грішних помислів перед тим, як сісти за останнє речення одного з розділів Тори.
Звичай одразу після того, як прокинешся, тричі вмочити пальці у воду, позаяк злі духи вночі всідаються на другу й третю фалангу. Раціоналістичне пояснення: не можна допустити, щоб пальці відразу торкнулися обличчя, бо вві сні й сновидіннях вони мимоволі могли мацнути будь-яку частину тіла - під пахвою, сідницю, статеві органи.
Убиральня за сценою така вузенька, що коли одне випадково зупиниться перед дзеркалом за дверною завісою сцени, а друге схоче його обминути, то йому доведеться відгорнути завісу й мимоволі на мить показатися глядачам.
Забобон: якщо питимеш із щербатої склянки, то в тебе заберуться злі духи.
з*
67
Якими зраненими видавалися мені актори після вистави, як я боявся торкнутись їх словом. Як мені хотілося після короткого потиску руки піти, так ніби я лихий і невдоволений, - адже висловити своє справжнє враження просто неможливо. Всі здаються мені фальшивими, всі, крім Макса, який спокійно промовив щось беззмістовне. Але фальшивив той, хто цікавивсь якоюсь безсоромною подробицею, фальшивив той, хто відповідав жартом на яке-небудь зауваження актора, фальшивив той, хто іронізував, фальшивив той, хто починав
розводитися про свої багаті враження, весь той набрід, що, справедливо запханий у глибину глядацької зали, тепер, глупої ночі, підводив голову й знову завважував свою вартісність. (Дуже далеку від справжньої.)
28 жовтня. Хоча подібне враження я вже й мав, але того вечора і гра, й сама п’єса видалися мені далеко не досконалими. Та саме через те я й відчував себе зобов’язаним бути з акторами особливо шанобливим. Коли прогалини у враженнях такі невеликі, хоч і численні, то хтозна, чия тут вина. Пані Чіссік один раз наступила на поділ своєї літньої національної баварської сукні принцеси й на мить похитнулася, немов громіздка колона, а один раз вона обмовилась і, щоб заспокоїтись, рвучко відвернулася до задньої стіни, хоч це якраз і не відповідало репліці; це мене спантеличило, проте не завадило шкірі вгорі на вилиці легенько затремтіти - так буває щоразу, коли я чую її голос. Та позаяк у решти знайомих враження склалося ще багато непевніше, ніж у мене, то мені подумалося, що й шанобу вони зобов’язані виявити ще глибшу, ніж я, зокрема й через те, що їхня шаноба, на мою думку, була б куди дійовіша, ніж моя, тож я мав подвійну підставу проклинати їхню поведінку.
Максова «Аксіома про драму» в «Шаубюне». Цілком має характер фантастичної істини, якій саме й пасує вираз «Аксіома». Що фантастичніше вона роздувається, то прохолодніше треба її сприймати. Висловлено такі основні засади:
- суть драми полягає в якомусь недоліку, це теза;
- драма (на сцені) вичерпніша, ніж роман, позаяк ми бачимо все, про що звичайно тільки читаємо;
- але це тільки так здається, адже в романі письменник може показати нам лише найважливіше, зате в драмі, навпаки, все - актора, декорації, тому не тільки важливе, а отже, менше. Тим-то в сенсі роману найкращою драмою була б драма,
