АННА. Ох і звичку ж ти собі взяв, Емілю, просто-таки огидну. Ти ладен причепитися до будь-якої дрібнички, аби лишень знайти в мені погану рису.
КАРЛ
Нема сумніву, що головна перешкода моєму успіху - це мій фізичний стан. З таким тілом нічого не досягнеш. Я мушу звикнути до того, що воно раз у раз відмовляє. Після цих останніх ночей, сповнених кошмарних сновидь, коли сон, однак, тривав якусь хвилю, сьогодні вранці я був такий розбитий, що не відчував нічого, крім свого чола, мій нинішній стан такий далекий від бодай більш-менш стерпного, що я, вже на саму готовність померти, залюбки згорнувся б калачиком з діловими паперами в руці на цементній підлозі в коридорі. Моє тіло як на свою довжину надто кволе, в ньому нема анітрохи жиру, який виробляв би благословенне тепло, підтримував би внутрішній вогонь, нема жиру, яким іноді міг би покріпитися виснажений буденними потребами дух, не завдаючи шкоди всьому організму. Як же слабке серце, що останнім часом так часто коле, гнатиме кров через усю довжину цих ніг? Коли б лише до колін, і то йому вистачало б роботи, а до холодних гомілок кров проштовхує вже тільки стареча сила. Та ось кров уже знов потрібна вгорі, її чекаєш, а вона тим часом марнує свою силу внизу. У довгому тілі все розпорошено. На що вже воно годне, таке тіло, коли в ньому, навіть якби воно було міцно збудоване, замало снаги для того, чого я хочу домогтись.
З листа Льови до його батька: «Коли я приїду до Варшави, то у своєму європейському одязі походжатиму серед вас, мов павук перед очима, мов хтось у жалобі поруч із молодятами».
Льови розповідає про одного свого одруженого товариша, який живе в Постіні, невеличкому містечку неподалік від Варшави, й через свої передові погляди відчуває себе самотнім, а тому й нещасним. «Постін - це велике місто?» - «Отаке завбільшки», - показує він свою долоню. Вона в світло-коричневій замшевій рукавичці й має продемонструвати пустельну місцевість.
23 листопада, 21-го, на соті роковини смерті Кляйста, його родина поклала на могилу вінок із написом: «Найкращому з нашого роду».
Від яких тільки обставин не залежу я через свій спосіб життя! Сьогодні вночі я спав трохи краще, ніж минулого тижня, сьогодні пополудні - навіть досить непогано, я навіть заспаний, як це буває після нормального сну, тим-то й потерпаю, що писатиму не так добре; я відчуваю, як окремі здібності забиваються глибше всередину, й готовий до будь-яких несподіванок, тобто вже їх бачу.
24 листопада. «Шхіте» (той, хто навчає мистецтва колоти худобу за єврейським релігійним обрядом). П’єса Ґордіна. У ній цитати з Талмуда, наприклад:
«Якщо великий учений ввечері або вночі вчинить гріх, вранці йому вже не треба дорікати, бо він завдяки своїй ученості вже запевне покаявся сам».
«Якщо вкрадеш одного бика, треба повернути двох, якщо заб’єш украденого бика, треба повернути чотирьох, та якщо заб’єш украдене теля, треба повернути тільки трьох телят, бо слід мати на увазі, що теля довелося нести на собі, тобто виконувати тяжку роботу. Ця передумова визначає покару й у тому разі, коли теля легко повели на налигачі».
Чесність поганих думок. Учора ввечері я почувався особливо зле. Шлунок знов зіпсувався, писав я через силу, виступ Льови в кав’ярні (спочатку там було тихо, ми мали сидіти нишком, але потім настало пожвавлення, яке не давало спокою й нам) я слухав напружено, невеселе моє найближче майбутнє здавалося не вартим того, щоб до нього вступати, я самотньо плентав уздовж Фердінандштрасе. У кінці Берґштайна мене знов опосіли думки про пізніше майбутнє. Як мені жити в ньому з
