8 грудня. П’ятниця. Довго не писав, однак цього разу все ж таки почасти від задоволення, позаяк сам завершив перший розділ «Ріхарда і Самуеля» й особливо вдалим вважаю початок опису сну в купе. Ба більше, гадаю, в мені відбувається щось дуже схоже на оте шіллерів-
ське перетворення афекта в характер. Хоч як упирається все моє нутро, а я мушу це записати.
Прогулянка з Льови до замку намісника, який я назвав Сіонською фортецею. Вхідна брама дуже гармоніювала з кольором неба.
Ще одна прогулянка пішки до острова Гетцінзель. Розповідь про пані Чіссік, як її, спершу другорядну дуетистку в старомодній сукні й капелюшку, в Берліні із співчуття приймали до товариства. Читали вголос листа з Варшави, в якому молодий варшавський єврей скаржиться на занепад єврейського театру й пише, що краще вже він піде до «Новостів», польського опереткового театру, ніж до єврейського, бо ота вбога обстановка, непристойності, «запліснявілі» куплети й т. ін., мовляв, нестерпні. Згадати хоч би про головний ефект однієї єврейської оперети, який полягає в тому, що примадонна з цілим виводком маленьких дітей позад себе крокує крізь публіку на сцену. Всі тримають у руках невеличкі згортки Тори й співають: «Тоіге is die beste schoire» - нема товару кращого, ніж Тора.
Чудова прогулянка на самоті через Градчин і Бельведер після тих вдалих місць у «Роберті і Самуелі». На Нерудаґасе вивіска: «Анна Кжижова, кравчиня, навчалась у Франції, в герцогині вдови Аренберґ, уродженої принцеси Аренберґ». - Стояв посеред першого замкового двору й спостерігав, як на тривогу підняли охорону замку.
Максові не сподобалися останні частини, які я написав, насамперед через те, що вони, на його думку, не пасують до цілого, та, може, він їх і самих собою вважає поганими. Це дуже схоже на правду, позаяк він уже застерігав мене писати такі довгі місця, вважаючи, що вони справляють враження чогось желеподібного.
Щоб навчитися розмовляти з молодими дівчатами, я мушу мати близькі взаємини зі старшими жінками. Ледве відчутне занепокоєння, що йде від них, пожвавлює мою мову, вимоги до мене відразу здаються нижчими; якщо те, що я необдумано висловлюю, не придатне для дівчини, то воно може виявитись доречним для старшої особи, від якої я, коли знадобиться, можу дістати скільки завгодно допомоги.
99
Фройляйн Г. Вона нагадує мені пані Бл., тільки ніс у неї - довгий, з легеньким подвійним вигином і досить вузький - має вигляд зіпсованого носа пані Бл. А загалом і на її обличчі проглядає на позір навряд чи обґрунтована чорнота, яку може винести на шкіру тільки сильний характер. Широка спина, в якій уже тепер вгадується неминуча схильність до пухких жіночих плечей; важке тіло, що у зграбно скроєній жакетці справляє враження, однак, худенького, для якого навіть ця вузенька жакетка видається просторою. Спершу в розмові певне зніяковіння, потім вона невимушено підводить голову, і це означає, що вихід знайдено. У цій розмові я не опинився на
лопатках, та й внутрішньо не здався, але якби дивився на себе тільки збоку, то інакше свою поведінку не пояснив би. Невимушено розмовляти з новими знайомими досі я не міг через те, що мені заважав неусвідомлений сексуальний потяг, а тепер мені заважає усвідомлення того, що його нема.
