в трупи йдуть кепсько, репертуар вичерпано, тож вони не зможуть залишатися довше тут, і що відсутність у празьких євреїв інтересу до них незбагненна. У понеділок я мав прийти - це вона попросила мене - на «Великодню ніч», хоч цю п’єсу я вже бачив. Тоді я почую, мовляв, як вона співає ту пісню (bore Isroel) - з одного мого давнього зауваження вона пригадує, що я люблю її особливо.
«Єшиви» - це вищі талмудистські школи, що їх утримують багато громад у Польщі й Росії. Витрати не такі вже й великі, позаяк ті школи містяться переважно в старих непридатних будівлях, де, крім навчальних та спальних кімнат для учнів, є житло для рош-єшиви, який виконує в громаді й інші обов’язки, а також для його помічника. Учні грошей за школу не платять, а харчуються по черзі у членів громади. Хоч навчання в цих школах ґрунтується на ортодоксальних засадах, однак вони - джерело віровідступницького поступу, бо сюди сходяться з усіх кінців молоді хлопці й то саме бідні, енергійні, що прагнуть піти з дому; наглядають тут не дуже суворо, і хлопці цілком полишені один одному, а значна частина навчання полягає в тому, що вони спільно читають і пояснюють один одному складні місця, і позаяк набожність на батьківщині в кожного зі студентів однакова й не надто схиляє до відвертих розмов, тоді як стримуваний поступ, залежно від різних місцевих умов, у найрізноманітніший спосіб розвивається чи відстає, то тут завжди є про що розповісти, і позаяк, далі, до рук окремих студентів щоразу потрапляє лише той чи той із заборонених прогресивних творів, а до єшиви їх приносять з усіх усюд, і тут вони можуть справляти особливий вплив, бо кожен приносить із собою не тільки текст, а й власне завзяття, - з усіх цих причин та їхніх безпосередніх наслідків із цих шкіл останнім часом і вийшли всі прогресивні письменники, політики, журналісти й учені. Через це, з одного боку, репутація шкіл серед ортодоксів дуже погіршилась, а з другого боку, до них ще дужче потяглася молодь із прогресивними поглядами.
Славиться єшива в Остро - невеличкому містечку, до якого від Варшави їхати годин вісім потягом. Все Остро - це, власне, обрамлення зовсім невеличкого відрізка путівця. Льови стверджує, що той відрізок такий завдовжки, як його тростина. Коли якось один граф зупинився в Острі запряженою четвериком каретою, то двоє передніх коней і задок карети стояли за межами містечка.
Коли Льови мав років чотирнадцять і життя вдома здалося йому нестерпним, він надумав поїхати до Остра. Якось надвечір, коли він виходив зі своєї комірчини, батько поплескав його по плечу й мимохідь сказав, щоб Льови зайшов згодом до нього, він, мовляв, хоче з ним побалакати. Сподіватися на щось інше, крім докорів, знову вочевидь не випадало, тож Льови просто з комірчини, без речей, хоч і в досить непоганому каптані, бо була субота, і з усіма своїми грішми, які завше носив із собою, вирушив на станцію й десятигодинним потягом поїхав до Остра, куди прибув о сьомій ранку. Він одразу попростував до єшиви, де не привернув до себе ніякої особливої уваги, бо в єшиву може вступити будь-хто - жодних умов прийому нема. Впадало в око й викликало подив тільки те, що він прийшов вступати саме в цей час - стояло літо - і що на ньому був добрий каптан. Та й до цього швидко звикли, бо такі зовсім молоді хлопці, невідомою нам силою зв’язані між собою завдяки юдаїзму, знайомляться легко. В науці він відзначався, бо вже з дому приніс із собою багато знань. Спілкуватися з чужими хлопцями йому подобалось, тим більше що всі, довідавшись про його гроші, один поперед одного пропонували йому щось у них купити. Особливо здивував Льови один із них, котрий виявив бажання продати йому «дні». Річ у тім, що «днями» називали безплатне харчування. А продати їх можна було через те, що членам громади, які прагнули творити богоугодні справи, було байдуже, кого безплатно харчувати й хто сидить у них за столом. Отож досить спритним студентам щастило пообідати за день у двох місцях. Таке подвійне харчування вони витримували без особливих труднощів, позаяк воно було не надто щедре, й після першого обіду хлопці з великим задоволенням поглинали другий, до того ж траплялося й так, що, пообідавши одного дня двічі, в інші дні доводилося жити впроголодь. І все ж кожен був, звичайно, радий скористатися нагодою й вигідно продати такий зайвий стіл. А якщо хтось приїздив, як оце Льови, влітку, тобто тоді, коли всі безплатні обіди вже давно було розподілено, їх узагалі можна було тільки купити, позаяк усі столи, що напочатку виявилися зайвими, поперехоплювали спекулянти.
Ночі в єшиві були нестерпні. Хоч надворі було тепло й усі вікна стояли навстіж, сморід і духота з кімнат, однак, не вивітрювалися, бо студенти, які не мали власних ліжок, лягали спати там, де перед цим сиділи, не роздягаючись, у пропітнілій одежі. Повсюди було повно бліх. Вранці кожен лише сяк-так споліскував обличчя та руки й знов сідав за науку. Вчилися здебільшого разом, звичайно по двоє за однією книжкою. Часто дебати збирали багатьох до гурту. Рош-єшива
