С., торговець, тридцять два роки, до жодної конфесії не належить, філософська освіта, художньою літературою цікавиться лише остільки, оскільки це стосується його писанини. Кругла голова, чорні очі, невеличкі енергійні вусики, тверді щоки, приземкувата постать. Роками з дев’ятої ранку до першої ночі вчиться. Родом із Станіслава, знає давньоєврейську мову й жарґон. Одружений на жінці, яка справляє враження обмеженої тільки через те, що має округле обличчя.
Вже два дні прохолодне ставлення до Льови. Він запитує в мене про це. Я заперечую.
Спокійна, стримана розмова з фройлян Тауссіґ в антракті «Духу землі» на гальорці. Щоб розмова вийшла гарна, треба просто-таки глибше, легше, тихіше підкласти руку під її предмет, а тоді з подивом його підняти. А то пальці заламуються, й думаєш тільки про біль.
Оповідання: вечірні прогулянки. Винаходження швидкої ходи. Як вступ - гарна темна кімната.
Фройляйн Тауссіґ розповідала про один епізод у своєму новому оповіданні, де до школи шиггя якось вступає дівчина з поганою славою. Враження на інших дівчат. Гадаю, вони проймуться співчуттям до тих, хто виразно відчуває в собі здатність і бажання зажити поганої слави і воднораз у змозі безпосередньо уявити, на яке лихо себе наражає.
Тиждень тому - доповідь д-ра Тайльгабера у врочистій залі єврейської ратуші про занепад німецьких євреїв. Він нестримний, адже євреї, по-перше, гуртуються в містах, єврейські громади в провінції зникають. їх поглинає прагнення мати вигоду. Шлюб євреї беруть тільки тоді, коли наречена забезпечена. Дводітна система. По-друге: змішані шлюби. По-третє: хрещення.
Смішно дивитись, коли професор Еренфельз45, який чимдалі гарнішає і лису голову якого при світлі вгорі окреслює легкий обрис, згортає і притискає одну до одної руки й повним, змодульованим, як у музичного інструмента, голосом, довірливо всміхаючись до публіки, виступає за змішання рас.
5 лютого. Понеділок. Такий стомлений, що навіть не можу читати «Поезію і правду». Я твердий зовні, холодний всередині. Коли сьогодні прийшов до д-ра Ф., було таке враження, ніби ми зіштовхнулися, мов два м’ячі, що їх партнери перекидають один одному, але, захопившись, утрачають самовладання.
Вчора на мить утратив свідомість у кав’ярні «Сіті» при Льови. Схилився над газетою, щоб ніхто нічого не помітив.
Прекрасна постать Ґьоте на повен зріст. Воднораз враження огиди, коли дивишся на це досконале людське тіло, позаяк годі уявити собі, що можна досягти такої досконалості, яка видається, однак, усе ж таки штучною й випадковою. Рівна постава, опущені руки, тонка шия, підітнуте коліно.
Нетерпіння й смуток, спричинені моїм виснаженням, знаходять поживу особливо в тому, що перед очима в мене весь час перспектива майбутнього, наготована ними. Які вечори, прогулянки, який відчай у ліжку чи на канапі (7 лютого) ще чекають мене - жахливіші, ніж ті, що вже позаду!
Вчора на заводі. Дівчата в нестерпно брудній мішкуватій одежі, з розтріпаними, як після сну, косима, з отупілим виразом на обличчі через безугавний гуркіт трансмісій та однієї-єдиної машини, що, хоч і автоматична, раз у раз несподівано зупиняється, вони не люди, з ними не вітаються, перед ними, коли штовхнуть, не вибачаються; коли їх ставлять на якусь дрібну роботу, вони її виконують, а тоді одразу знов повертаються до машини, рухом голови їм показують, що треба робити, вони стоять у нижніх спідницях, підвладні найменшій силі, й навіть не мають змоги досить спокійно усвідомити цю силу, щоб поглядом чи поклоном її визнати й засягти в неї прихильність. Та щойно виповниться шоста година, вони вигуками
