сповіщають про це одна одну, скидають із шиї й голови хустини, зчищають пилюку однією щіткою, яка переходить з рук до рук по залі і яку вимагають нетерплячі, скидають через голову спідниці й вимивають, наскільки це їм вдається, руки - зрештою, вони ж бо жінки, вони вміють, попри свою блідість і погані зуби, всміхатися, випростують заклякле тіло, їх уже не можна штовхати, розглядати чи не помічати, їм дають дорогу, притискаючись до брудних ящиків, скидають капелюха, коли вони кажуть «Доброго вечора!», і не знаєш, як бути, коли одна з них подає пальто, що його ти саме зібрався вдягти.
8 лютого. Ґьоте: «Моя жадоба творити була безмежна».
Я став нервовішим, слабкішим і втратив велику частину спокою, яким роками так пишався. Одержавши сьогодні від Баума листівку, де він пише, що все ж таки не зможе вести східноєврейський вечір, я подумав, що доведеться взятися за цю справу самому, і мене всього почало нестримно тіпати, в усьому тілі запульсували, мов невеличкі вогники, артерії; коли я сидів, під столом у мене тремтіли коліна, а руки мусив притиснути одну до одної. Я, звичайно, прочитаю добру доповідь, нема сумніву, та й тривога моя того вечора сягне такої межі, так мене мобілізує, що для неї самої навіть місця вже не залишиться, й доповідь просто-таки вистрелить із мене, як із гармати. Але може статися й так, що потім я впаду й у кожному разі довго не зможу прийти до тями. Так мало фізичної сили! Навіть ці кілька слів написав під впливом слабості.
Вчора ввечері в Баума й Льови. Моя жвавість. Днями Льови переклав у Баума поганеньку давньоєврейську історію «Око».
13 лютого. Починаю писати конферанс до доповідей Льови. Це вже на неділю, на вісімнадцяте. Часу на підготовку залишилося обмаль, а я тут розтягую речитатив, як в опері. Тільки через те, що вже кілька днів мене безперервно пригнічує збудження, я перед самим початком вирішив трохи розважитись і занотувати кілька слів тільки для себе, а вже тоді, трохи розворушившись, постати перед публікою. Холод і жар у мені змінюють один одного в міру того, як я міняю у фразі слова, я марю мелодійними злетами й падіннями, я читаю фрази Гьоте, так наче всім тілом спускаюся з наголосів.
25 лютого. Від сьогодні не випускати з рук щоденника! Писати регулярно! Не занепадати духом! Навіть якщо порятунок і не настане, я все ж таки хочу щомиті бути його гідним. Цей вечір я геть байдуже просидів за сімейним столом, права рука - на спинці крісла поруч, де сиділа, граючи в карти, сестра, ліва безвладно лежала на колінах. Час від часу я намагався усвідомити своє нещастя, в мене майже нічого з цього не виходило.
Я так довго нічого не писав через те, що готував вечір Льови в урочистій залі єврейської ратуші 18 лютого 1912 р., де прочитав невелику вступну доповідь про жарґон. Два тижні минули в турботах, бо ніяк не щастило дати раду доповіді. Увечері перед самим виступом це мені раптом вдалося.
Підготовка до доповіді: конференції зі спілкою «Бар-Кохба», складання програми, вхідні квитки, зала, нумерування місць, ключ від рояля (Тойнбігаллє), підвищений подіум, піаніст, театральні костюми, продаж квитків, замітки для газет, цензура поліції й релігійної громади.
Ресторанчики, де я бував, і люди, з якими розмовляв чи яким писав. Загальне: з Максом, із Шмерлером, що приходив до мене, з Баумом, який спочатку зголосився вести вечір, згодом відмовився, потім протягом відведеного для цього вечора під впливом моїх умовлянь знов перемінив своє рішення, а тоді другого дня надіслав пневматичною поштою листівку з новою відмовою; з д-ром Гуго Германом і Лео Германом у кав’ярні «Арко», кілька разів із Робертом Вельчом у його квартирі, з приводу продажу квитків - із д-ром Бл. (марно), д-ром Г., д-ром Фл., візит до фройляйн Т., доповідь в «Афіке Єгуда» (раб. Ерентрой про Єремію і його час, потім у дружньому товаристві коротка невдала промова про Льови), в учителя В. (потім у кав’ярні, потім прогулялися, від дванадцятої до першої він стояв, мов справжній звір, під моїми дверима й не давав мені ввійти). З приводу зали у д-ра Карла Б., двічі в квартирі Л. на Гойвагсплац, кілька разів у Огго Піка47, в банку, з приводу ключа від рояля для доповіді в Тойнбігаллє, з паном Р. і вчителем Шт., потім у його квартирі взяти ключа й принести
