ь. а внизу ножныя два; і свинчиваются от палача до техъ поръ, пока іли повинится, іли не можно будеть больше жать перстов і винть не будегь действовать.
2- е наложа на голову веревку і просунувъ кляп і вертять такъ, что оной ізумленньїм бываетъ; потомь простригають на голове волосы до тіла, і на то місто льют холодную воду только что почти по капле, от чего также в ізумленіе приходить.
3- є при пьіткі, во время таково-жъ запирательства і для ізьісканія істиньї, пытанному, когда висить на дьібі, кладуть между ногь на ремень, которым они связаны, бревно і на оное палачь становится за тімь, чтобъ на виске потянуть ево, дабы боліє істязанія чувствовалъ. Есть ли же і потому істиньї показывать не будетъ, снимая пытаннаго з дыбы правят руки, а потом опять на дыбу таким же образом поднимаю г для того, что і через то боли бывает больше.
Хотя по законам положено только три раза пытать, но когда случится пытанной на второй іли на третей пытке речи переменить, то еще трижды пытается.
I есть ли переговаривать будеть в трехъ пыткахъ, то пытки употребляютца до тіхь поръ, пока с трехъ пытокъ одинаковое скажетъ, ібо сколько бъ раз пытан ни быль, а есть ли в чемъ нибудь разнить в показаниях будетъ, то въ утвержде- ніе долженъ еще три пытки вьітерпіть; а потомь і огонь та- кимъ образомь: палачь отвязавъ привязанный ноги от столба, висячего на дыбе растянет ь і зажегши веникъ с огнемъ водить по спине, на что употребляетна вениковъ три или болше, смотря по обстоятельству пытаннаго.
Когда пытки окончатся і пытаной подлежать будеть по винамъ ссылки на каторгу, то при посылке от палача вырываются ноздри здЬланными нарочно клещами. Есть ли же которые подлежать смертной казни, то і таковыхъ в силу указов, до будущаго о дійствителной казни опреділенія, велено ссылать на каторгу жъ, а при посылке также ноздри вырезываются. I сверхъ того особливыми присланными стемпелями на лбу і на щекахъ кладутся знаки (вор) в тех же стемлеляхъ набиты жЪлезныя острый спицы словами, і ими палачь бьетъ в лобъ і щоки, і натираетъ порохомъ, і от того слова видны бываютъ».
Такий чудовий асортимент тортур був у Тайній Канцелярії. Спершу брали на тортури тричі донощика, звідси й приказка «донощикові — перший кнут». А як він витримував, то вже й до обвинуваченого доходило. Іноді й свідкам перепадало, як плутали в свідченнях.
Як правило, уживалося на тортурах кнута, рідше вогневих тортур, решту ще рідше. Після таких допитів часто тижнями лежали, гоячи рани, хворі, бідолашні в'язні, іноді ж траплялося, що й помирали. Та таку смерть вважали за цілком звичайну річ, відзначалося просто: такий «волею Божою» помер і годі.
Про хід слідства, якщо справа хоч яку вагу мала, начальники над Тайною Канцелярією робили безпосередньо доповідь цареві чи цариці, хто в той час па престолі був. І часто цар чи цариця робили вказівки, як далі слідство провадити, чого й про що питати ще в'язнів. Коли Тайна Канцелярія закінчувала розгляд справи, тоді подавала знову цареві чи цариці свого присуда на затвердження. А тим часом арештанти, забиті в колодки, сиділи, чекаючи присуду. Іноді доводилося чекати місяцями, сидіти в холоді, трохи не вмирати з голоду.
До Тайної Канцелярії привозили й надсилали злочинців з усіх кутків та закутків Російської імперії; везли і з Сибіру, і з Пермі, і з України. Та для України, для Гетьманщи- ни був деякий вийняток зроблений. Починаючи з часів 1 Малоросійської Колегії — вищого уряду в Україні з 1722 до 1727 року і до часів гетьмана Розумовського — деяку частину справ «слова й діла» розглядали в Україні.
Важко сказати, які були взаємини між Тайною Канцелярією та урядовими вищими установами України в розгляді цих справ, але й Малоросійська Колегія, і Канцелярія Міністерського Правління (від часів Данила Апостола і до Розумовського,
