помчали порожніми на цей час вулицями найпрекраснішого у всьому світі міста, що занурене у найміцніший передранішній сон, у буйній своїй червневій красі розкинулось по обидва береги вкритого туманом Дніпра. Саме о цій порі доспівували свою третю за ранок пісню горласті півні по всій Україні. Але найголосні- ше виводив своє “ку-ка-рі-ку” видатний забіяка із Пли- сецького вогняно-червоний Жора. Сонце вже показало з-за обрію густо-рожевий, полум’яний диск і піднімалося з того боку нашого пишного краю, де несла свої води швидкоплинна Десна. Від йог’О ще зовсім лагідних, теплих променів розбігалася, тікала навсібіч різна сатанинська наволоч. Втікали у свої хащі та малогабаритні квартири звичайні лісові та київські відьми, дикі вурдалаки та ли- саки плигали в свої болота та каналізаційні люки, забивалися у підвали перевертні, дрібні та середні демо-
ни різних мастей втікали далі із ніччю на захід і, лише один, здоровезний лисий і рогатий чорт настирливо переслідував карету швидкої допомоги, в якій знаходилася заповідана йому душа малоросійського письменника Леся Білого.
Якщо встигне ухопити її до шостої ранку, як на великий лаврський дзвіниці ще не задзвонять дзвони, а сонце не освітить разом куполи усіх київських церков, то буде душа його навіки! А як забариться сам чорт, то світлий празник Святої Трійці, яка воз’єднається нині на небесах, відніме у нього те право! Бо не дозволяє Господь на Великі, двунадесяті свята забирати чортам душі людські у пекло. Тому і летів чорт за машиною, підглядаючи за усім, що відбувалося в її салоні, де на пересувних ложах з обох боків лежали два поранені чоловіки, один з яких був непритомний, а інший (душа його і належала чорту) із вдячністю дивився на дії лікарів – хірурга та його помічниці, що у будь-який спосіб підтримували у них обох життя. Головлікар поруч з водієм сидів на передньому сидінні. Чкурнувши проспектом 40-річчя Жовтня, машини вилетіли на Московську площу і бульваром Дружби народів помчали у бік іншого бульвару імені видатної української поетеси Лесі Українки, де і знаходився військовий шпиталь, у якому чергова бригада хірургів-лі- карів вже готувала операційні для двох поранених. Годинник на міській ратуші показував за десять хвилин шосту. “Треба діяти! – подумав чорт і щосили смикнув за руку лікаря хірурга, який побачивши, що у непритомного пацієнта зовсім незначно опустився тиск, вирішив зробити йому, про всяк випадок ін’єкцію адреналіну. 11 і еля препарату введеного у катетер, молодий чоловік майже миттю розплющив очі і зробив великий вдих. Після чого голосно проказав: “Ух, йоб твою мать!” У машині всі дружньо заржали: “Буде жити!” Не сміявся тільки один Лесик, який упіймав на собі, спершу вкрай здивований, а чимдалі, то лютіший і лютіший погляд Сашка Гордієнка. “А ця сука що тут робить!? – зашипів той крізь зуби, побачивши вже знайому з цієї ночі лису голову, яку ні з ким не можна
