докінчив свого зазиву, як Мазепа підніс свою
Іван Шиманський - Шум, к-р III відділу куреня „Месники”, округи „Батурин” (Любачівщииа).
машинову пістолю, і серія стрілів в одну мить скосила зухвалого ворога. Сержант, падаючи, потягнув ще передсмертним скорчем пальця язичок і серія з його автомата розсипалась по хаті, зранивши, на щастя, тільки одну селянку в ногу.
Але сержант не був сам. Об лутки вікна зацокотіли кулі з автоматів. Мазепа сміливо виглянув через вікно: ніч була місячна й надворі видно було все як удень. На розі хати біля вікна побачив Мазепа чотирьох польських жовнірів. Звин- но кинув поміж них гранату і — всіх чотирьох їх відразу не стало в живих. Та вискакувати крізь вікно Мазепа не зважився, бо в вікно далі сипались кулі скритого ворога.
Видно поляків було багато й, вискочивши через вікно, він відразу попав би в перехрестний вогонь скорострілів. Вибігати треба було дверима.
В тому ж часі двері відчинились і на порозі з'явилось троє польських жовнірів. їх привітав цільно зі свого автомата Зоряний. Скосивши їх, Зоряний вибіг з хати і, відстрілюючись, відступив щасливо до потоку. За ним вибіг Максим. Та його автомат затявся. Це завважив польський жовнір, якому теж затявся кріс, і кинувся на Максима. Вив’язалась між ними обома рукопашна боротьба, під час якої вони затягнули один одного до стайні, що була під одним дахом з хатою. Мазепа гукнув господарям, щоб усі тікали швидко дверми, а сам кинув через вікно в сторону ворога ще одну гранату. Тим стягнув він всю увагу ворога на вікно й уможливив усім цивільним вирватись з халепи так, що тільки троє з них було при тому ранених. За ними хотів вискочити й Мазепа. Але не вспів: тільки він показався в дверях, як недалеко нього вибухла Граната й відламок з неї зранив його в рам’я. Ранений, заляг Мазепа в сінях за порогом і став далі відстрілюватись. В сінях було темно, і це хоронило його від густого обстрілу ворога, що стріляв навмання.
Та скоро помітив Мазепа, що в нього вже лиш один магазинок набоїв і дві гранати. Тож відповз від порога й вихопився на горище. Думав тікати туди. Але, виглянувши крізь шпарку, побачив, що ворог оточив хату з усіх сторін. Треба було виждати на пригожий момент.
Ворог завважив, що він не відстрелюється з сіней, і теж припинив стрілянину. Мазепа почув голосну команду московською мовою, щоб запалити хату, бо в ній скривається ще двоє „бандерівців”. Тоді він гукнув по- польськи:
'— Обивателі, не паліть, я здаюся!
Ворог прийняв це як самозрозумілий вчинок людини в безвихідному положенні, що бажає рятувати своє життя. Большевицький майор, а за ним гурт польських жовнірів ввійшли до сіней, щоб побачити, як здається живим в полон український повстанець. Та замість нього вилетіла крізь отвір ґраіната, що розірвалась між ними і вбила большевиць- кого майора й ще трьох поляків, а кількох ранила. Решта поляків, що були в сінях, кинулись панічно втікати. Цей момент використав Мазепа. Він скочив з горища, кинув за ними ще одну гранату і з криком: „тшимайцє бандеровца, бо уцєка!” — став бігти ніби за ними до потоку. Польський мундур, що його носив Мазепа, і його вигук здезорієнту- вали поляків, і поки вони зрозуміли хитрощі Мазепи> він був уже в безпечному місці, в яру біля потоку.
Від вибуху гранати в сінях хата загорілась і скоро згоріла дотла. В попелищах знайшли селяни другого дня обгорілий труп Максима, а під ним труп польського вояка. Пожежа захопила їх ,видно, в розпалі рукопашної боротьби на життя і смерть, і вони так і залишились в страшних обіймах, придавлені горіючими бальками. Тіло Максима-Майка похоронено при участі сотні к-ра Ластівки на вояцькому кладовищі в Березівщині, де вже було похоронено до того часу 160 бійців УПА, що полягли в
