місце в ліску біля села Мошків.
Орлик і я йдемо до села С. Обережно підкрадаємось і без труду відшукуємо стодоли, де кватирує військо. Воно якраз кладеться спати й розмови тих, що ще не сплять,орієнтують нас в положенні. Вояки почувають себе, видно, певними, насторюження та окремих стійок іне видно. Зоряна, але безмісячна ніч — наша союзниця. Коротко перед десятою підповзаємо Орлик під одну, а я під другу стодолу і, освоївшись з темрявою, пильнуємо вказівки годинника. Напоєні нафтою шматки напоготові. Врешті — десята! Заслонившись шинелею, запалюю шматки й застромлюю в кількох місцях під стріху так, щоб вогонь не відразу було видно. Спішно підсуваюсь до сусідньої стодоли і роблю те саме. Ворог не прочуває нічого. Без пригод підповзаю до місця, де ми розлучились з Орликом. Він вже тут. йому теж удалось запалити дві стодоли зовсім неспостережно. Ще кілька хвилин ждемо, щоб упевнитись, що вогонь не погас. Ні; ось один за одним вискакують з-під стріх вогненні язики! Зроблено, і тепер треба чимскорше відступати. На щастя, і це приходить нам без труду. Коли вогонь вихопився ясним полум'ям на верх стріхи, ми 'були вже досить далеко від тих стоділ.
Оглядаємось. Пожежа спалахує на до'бре. Солом’яні стріхи стоділ розгоряються скоро. Чути алярм, крики, при світлі пожежі бачимо здалека сполоханих вояків, що вискакують з горіючих стоділ тільки в білизні і бігають очманілі довкола вогню, мов нічні примари. Шукати ворога вони тепер і не думають. Та ми все таки відходимо. По якомусь часі долітають до нас гуки вибухів: це пожежа нищить заховану в стодолах амуніцію ворога, збільшуючи цим паніку серед нього. Ген у далі вирізуються в темній синяві неба відблиски пожеж сусіднього села й колоній; видно, що й нашим друзям виправа вдалася прекрасно.
На збірному пункті зустрічаємось усі. Завдання виконане краще, як ми сподівались.
Самовпевненість ворога та повне занедбання ним елементарних вимог обережности стали нам дуже в пригоді. Ніхто з нас не мав, зайвої в цьому випадку, перестрілки і ворог не має найменшого уявлення про те, скільки нас, звідки прийшли та куди відійшли. Опісля довідались ми, що ті пожежі викликали серед поляків страшну паніку. Цивільні партійці повтікали тієї ночі до міста й підняли там сполох, що „тисячі бандерівців прийшли знову з-за Буга і палять всі села.”
Виждавши якийсь час, ми вибралися за харчами. Очевидно, тепер в зовсім іншу околицю. Та тільки зайшли у Вігринський ліс, як несподівано почав падати сніг. Нам це було страшенно не на руку, бо ворог в такий час особливо уважіно слідить за нами по лісах, придивляючись до слідів на снігу. Прийшлось залазити негайно в густі кущі, присипані листям з дерев, і сидіти там не рухаючись, поки не зникне цей перший сніг. Так просиділи ми повних дві доби. Щойно третього дня почав падати дощ, змиваючи сніг. І аж тепер змогли ми вилізти з примусових нор і рушити далі в дорогу.
Повернувшись з тієї виправи, ми стали переноситись до нашого зимового бункра. Принесли туди з тимчасової криївки решту харчів і старанно замагазинували. При тому обчислили точно їх кількість і прийшли до невеселого висновку, що до весни нам їх не вистачить. Треба б}’де ощадно ними господарити і, крім цього, або вже напровесні виходити з бункра, або зимою в відповідний час вибратись на села для здобуття харчових запасів і поповнення ними нашого магазину.
Під час впорядкування магазину чуємо, щось шкрябає за дерев'яною стіною. Ага, щур, або хом'як! Непроханий сусіда і — претендент на співкористувача з нашого харчового магазину. Орлик сміється: „От тобі й тут большевик. Ви журитеся, як заповнити магазин, а він влізе вам в вашу комору і будує соціялізм, мовляв, що твоє, то й моє. Прий- деться нам, куркулям, вкорочувати нашому сусідові віку!..
Тиждень посиділи ми в бункрі, а тоді відкрили вічко, щоб подивитися, що діється на світі Божому. Була гарна погода. Приморозок. Снігу немає. Можна б ще раз скочити за харчами. Кажемо про це к-рові Орликові. Він погоджується, але він і Сурмач почувають себе погано і тому мусимо іти тільки ми вчотирьох. Випроваджуючи, пригадує нам ще раз, щоб ми ні на мент не забували про вимоги обережности.
