Трохи подальше від того села, де я жив, поселено мою заміжню сестру. Довідавшись про моє положення, вона переказала мені, що я можу йти зимувати до не:. Тільки ж у неї я повинен був жити легально, а для цього мені треба було відповідної особистої впказки. Бодай для того, щоб спокійно переїхати де її місцевости.
В тому поміг мені наш переселенець Різник. Він був нашим симпатиком, а тепер став зв’язковим між нашою двійкою Письменного й Олега. З тієї причини він знав добре про моє положення. В скорому часі роздобув він виповнену олівцем виказку, ми вимазали вписане там прізвище, вписали моє і — пашпорт був готов.
24 грудня 1947 р. я всів до поїзду і; завдяки пашпор- тові та передсвяточному переповненні в поїзді, без пригод заїхав до сестри в Чупринівці. Тут зашився я, як щур у сіно, затер за собою всі сліди, перервав зв’язок і не подавав про себе вістки. У сестри перебував я весь час у другій кімнаті й нікуди не виходив, щоб не показуватись сусідам.
Та в сестри були малі діти. І, мимо найбільшої моєї обережности, по якомусь часі хтось зі сусідів таки довідався про мене. Це дуже затривожило мужа моєї сестри. Вночі він крізь сон говорив про те, зривався зі сну і ставав все більше нервовим. Одного разу прийшла до нього поліція для провірхи порядків. Я встиг заховатись, а поліція за мною не питалась. Але шурин був певний, що поліція приходила таки „пронюхати” за мною. Це, зрештою, не було виключене. Тому на латинський Великдень 1948 р. я перейшов від сестри на колонію Вілька до нашого переселенця Квасника, який погодився переховувати мене. Особисто він мене не знав і, коли я вечером з’явився в нього, відмовився прийняти мене. Прижилось переночувати в дривітні. Щойно другого дня за посередництвом моєї сестри він впевнився щодо мене і прийняв до себе. Він показав мені всі свої будинки й усі входи й виходи в них, та познайомив з тереном. Перед вивозом він теж скривався по лісах, зустрічався з УПА і тому тепер рад був помогти мені. Моє положення покращало.
Тільки ж — не надовго. На присілку в Чупринівці сталась подія, що перелякала багатьох переселенців і підірвала самовпевненість теж у мого господаря. В одної вдовиці скривався упіст. Поліція якось довідалась про те, оточила вночі хату і знайшла його в шафі. Розкритий, він у боротьбі навкулачки унешкідливив тих, що хотіли його закувати, і пустився тікати до лісу. Та серія з автомату досягла його і він загинув. Поліція заарештувала вдову і 13-літнього сина, сконфіскувала все майно, і після короткого слідства засуджено жінку на 10 років тюрми. Малолітнього хлопця випущено на Божу ласку.
Подібна подія трапилась і в недалекому містечку Хро- нів, де було викрито чот. Вартового, що теж скривався. Він зумів вирватись щасливо з рук поліції і втекти убивши при тому поліційного комісара. Господиню, в хаті якої це сталося, заарештовано й засуджено іна 7 років тюрми.
Обидва ці випадки нагнали людям страху. Мій господар почав жалітись, що в нього діти, які були б нещасними, якби його заарештували. Сестра перестала відвідувати мене, а шурин переказав, щоб я, ради Бога, ніколи до нього не заходив. Я вповні розумів всіх їх і рішив робити все можливе, щоб не наражувати на небезпеку людей, що так прихильно ставились до мене.
На щастя, почалась весна і я перенісся знову до лісу. До Квасника заходив лише раз на дві доби в умовленій порі і в умовленому місці,щоб забрати собі харчі. Звичайно це було так, що він виганяїв на ніч коней пасти під лісом і умовленим наслідуванням птахів давав знак, коли я можу вийти з лісу. У місячні ночі ми вижидали завжди моменту аж місяць зайде за хмари. При тому зміняли безупинно пору зустрічі: раз це було з вечора, другим разом на зорі, втретє опівночі.
У лісі стала моєю ,,кватирою” соснова „культура”. Це був шматок, величиною одного гектара, засадженої восьмирічної соснини. З трьох сторін припирав до неї густий смерековий ліс, а з четвертої сторони проходила повз неї доріжка, звана „лінія”. На самій середині тієї „культури” зробив я собі з галуззя ліжко до спання, а побіч три смеречки для проходу й руханки... Входив я і виходив зї своєї „кватири” все іншим місцем, щоб не витоптувати слідів. Сидячи там удень, чи сплячи
