* ?
*
Оборонні лави сотні разом з кущовим самооборонним відділом, яким командував підстаршина Дорош, відступали в горішній кінець села.
Через кілька хвилин перша і друга чоти сотні зайняли оборонні становища на верху, від села Смерек, ведучи безперервний вогонь, щоб уможливити третій чоті в належному бойовому порядку продертися через горіюче село до друзів. Атака ворога була й далі завзята, одначе вогонь повстанських кулеметів не допускав його до села.
Під вечір, коли останні проміння сонця освітлювали побоєвище, сотня, на наказ командира, залишила свої останні снігові окопи, подаючись в ліси Бескиду.
По перевірці стану сотні виявилось, що між нами не було більше в живих 28 друзів.
Втрати ворога були великі. Як повідомили пізніше селяни, що їх змусили збирати з побоєвища трупи, ,ворог мав коло 150 вбитих, а ще більше ранених.
За шляхетну повстанську кров червоний хижак заплатив дорого.
Мирон Демо
У ЧОРНОМУ ЛІСІ
Яке голубе небо над хмурим Чорним лісом, яка безкрая глибінь далечини, просторів!
Тікають сірі тумани тривожної ворожої ночі і над рід- ними горами сходить сонце. Над головами бійців хвилює зелене верховіття столітніх ялиць. Твердо верстаючи шлях,
ступає постать командира Різуна, веде вояків УПА в не
рівні бої з ворогом України.
Ось ідуть вони:
Під шум лісів, під шепіт трав,
Ідуть борці сталевих лав...
Спереду Черник, Чорний, Хома. Далі вояцтво із зброєю в руках:
Це йдуть повстанці України У бій за рідний край,
А місяць стеле їм дорогу,
Співає з ними ліс і гай!
Нічний алярм
