зав’язує пострілену руку.
На мить залягаємо в рові. До лісу треба пробігти ще добрий кілометр чистим полем
— Бігом у ліс, поки большевики ще не зорієнтувались, що ми всі по цей бік шосе, -— радить друг Будак. Такої самої думки й к-р Мрія. Отже, — бігом вперед!
Оподалік нас веде до лісу доріжка. Та нам вже блимають світла большевицьких авт. Нам треба бігти пасовищем.
Терен міцно моклякуватий. Це утруднює наш біг та з другої сторони захищає нас перед большевицькою погонею автами, які тут відразу загрузнуть.
Рефлектори блимають в усіх напрямках. Нас не помітили ще покищо лише тому, що їхня увага скупчена по той бік шосе, на те місце, куди вернувся з шосе Будак. Та ось вони таки побачили нас. Цівки большевицьких скорострілів повертаються в нашу сторону.
На щастя, — ми вже добігаємо до лісу.
З доріжки пробує одно авто завернути в нашу сторону й відтяти нам таки дорогу до лісу. Але воно грузне в болоті, а пішком не пробує перетяти дорогу ніхто з большевиків. Щасливо вскакуємо в ліс. Без втрат.
Про втому не думає ніхто. Прискореним маршем прямуємо лісом в напрямі села Поморянці, щоб якнайдальше відбитись від місця зустрічі з большевиками.
Сіріло, коли ми входили до села. Село ще спало. Бу- дак привів нас до знайомого господаря. Той запровадив нас до своєї стодоли і, поінформувавши, що скрізь повно большевицьких патруль, сказав нам:
— Мені не шкода ні майна, ні життя, лише ви не здайтесь живими!
Ми порадили йому взяти на фіру мішок якої городо- вини і їхати до міста, щоб розвідати про ситуацію. Та тільки він виїхав з села, як його завернули большевики до дому: скрізь розшуки.
Що ж, здаємось на Божу волю. Іти тепер кудинебудь — неможливо. Приготовились до останнього бою і ждемо в стодолі, заглядаючи крізь дірки, що діється кругом нас.
Перед обідом зайшло на подвір’я сім москалів.
— Чи є в вас „бандьори”? — спитав один господаря, а другий зараз же звернувся до господині:
— Мамаша, давай кушать!
І пішли в хату. Господиня дала їм їсти. Вони забрали ще після їжі два баняки та сирої картоплі в наплечники і відійшли, не заглядаючи до стодоли. Під вечір розшуки В селі закінчились.
Ніччю перейшли ми до села Наконечного, де сконтакту- валися з місцевим кущовим і одержали від нього нового провідника. На відпочинок задержались у лісі.
