насильно українцям хат, бо вони, мовляв, будуть спалені. Наші заклики були завжди успішними: перелякані польські колоністи негайно вибирались.
З низки акцій проти ВП одною з важніших була акція, проведена відділами УПА ніччю з 21 на 22 жовтня 1945 р. Тієї ночі курінь під командуванням к-ра Прута і відділ к-ра Крилача провели сміливий наступ на Бірчу, відділ к-ра Бурлаки наскок на частину ВГТ, закватировану в польському селі Воля Орїнецька, а два відділи під командуванням к-ра Гро- менка на польський військовий відділ^ що кватирував у польському селі Кузьмина. Акція, що почалась в усіх місцях одночасно, коротко перед північчю, пройшла успішно. Ми здобули велику кількість зброї, кріси, автомати й кулемети, амуніції та іншого військового знаряддя. В боях, як ми пізніше устійнили, згиінуло 130 жовнірів ВП і УБП. 10 польських вояків забрали ми в полон, але всіх їх опісля звільнили згідно з наказом командування УПА. З нашої сторони згинув тоді в бою к-p Барон і ще троє стрільців, а наш командир Громенко був важко ранений. Легко ранених було серед бійців УПА більше. Всіх наших вбитих і ранених забрали ми при відступі зі собою й відставили ранених до сан-пункту, де наш командир перебув важку операцію. Величезну різницю у втратах осягнули ми завдяки тому, що заскочили ворога скрізь несподівано і були скриті в темряві ночі й під час бою швидко пересувались з місця на місце, а ворог, змасований на ночівлі, був знаменитим об’єктом для нашого цільного обстрілу, тим більше, що, не орієнтуючись зовсім у тому, звідки і якою силою ми наступаємо, він боявся розпорошуватись.
У висліді того, що наш командир Громенко мусів відійти на довший час на лікування, командування нашим відділом перебрав к-p Бартель. Без улюбленого к-ра Громенка ми лишились, як діти без батька, але бажання помститись за його поранення ще більше додавало нам завзяття.
Ніччю 29 листопада 1945 провели ми ще одну ширше закроєну відплатну акцію: відділ к-ра Яра провів акцію на село Гуту Березіну^ відділ к-ра Бурлаки на села Корінець і Воля Корінецька, а наш відділ на села Рудавку і Стару Вірчу. Після доконання тих окремо проведених акцій, підійшли ми, згідно з пляном, під саму Бірчу й знову заатакували цю польську твердиню одночасно з усіх сторін. І цим разом наша акція пройшла з повним успіхом, заскочений ворог поніс знову великі втрати вбитими і раненими.
А тим часом насувалась зима. Ми, хоч зайняті безупинно бойовими акціями, вспіли приготовитись до зими. Ква- тируємо далі засадничо на селах, і тільки тоді, коли ворог виходив в терен більшими силами, ми відходили заздалегідь у ліс, щоб у бою не наражувати непотрібно на небезпеку цивільне неселеїшя. Бойові зустрічі з ворогом скріпились. ВГІ і УБП завзялись винищити цієї зими все українське населення, якого їм іне вдалось переселити на Схід. Польський терор супроти українського цивільного населення зріс.
5 січня 1946 р. приїхав до нас командир пполк. Коник. Він перевів відправу з командним складом частин УПА, що оперували тоді в Перемищині, і поінформував її учасників, що наступного дня повинна бути проведена ще одна більша акція на твердиню польських бандитів Бірчу.
Наступного дня був Свят-Вечір. Землю вкрила біла плахта снігу. Місцеве українське населення приготовлялося до традиційного святкування Різдва Христового. Але багатьом із них приходилось зустрічати Свят-Вечір півнагими в лісі, при малому вогнику, рятуючи там своє життя перед бандами ВП і УБП, що зруйнували їхні хати.
Лісом, снігами й ярами, незамітно для ворожого ока, підсувається наш відділ стрілецьким рядом в напрямі села Бри- жава до присілка Буковина, і. об звідси разом з відділом к-ра Яра йти на Бірчу. На краю лісу зустріли ми населення цього присілку, що втекло сюди перед ВП і УБП. Разом з ними входимо до присілка й закватировуємось по хатах для коротенького відпочинку.
Зближається вечір. Господарі, що повернулись з нами до своїх хат, готуються до Вечері, сподіваючись, що ми святкуватимемо разом з ними. Вкоротці приходить відділ к-ра Яра й теж розміщується по хатах на присілку. К-р Коник видає наказ, що зі села відходимо в 6-ій годині вечора. При появі першої зірки поділились ми всі з господарями кутею, нашвидку
