крізь сльози:
— Бог нам післав тих командирів! Хто був би нас обороняв в такі тяжкі часи, які навістили наш нарід? Куди було б звертатися за поміччю, якби іне було наших оборонців по лісах?
О 3-ій годині по півночі сонні ще стрільці виходили на
збірку коло школи, а відтак стрілецьким рядом рушили в сторону села Яселко.
Попереду йшла чота Граня. її завданням було замкнути горішню частину села від полудня. За чотою Граня йшла сотня Хріна, що мала наступати від сходу й півночі, а від заходу пішла наступати сотня Мирона- Пробоєва група, зложена з сотні Хріна, на чолі якої стояв відважний, молодий поручник Вітер, має замкнути дорогу, якою, як ми сподівалися, погран. застава буде пробиватися. Знаком до наступу буде червона ракета і три постріли з гранатомета. Під селом, в ясельському лісі, відділи розходилися за своїм призначенням. Панував спокій, де-не-де з шумом посипався із дерев сніг.
Чота Граня мала ще шмат дороги до місця свого призначення. Хоч приходилося продиратись через лісову гущу та докучав глибокий сніг, стрільці зносили усі невигоди мовчки. Можна було зауважити добрий настрій, що дуже важне перед акцією. Ще не світало, як ми прибули на горішній кінець села, де зайняли становища край лісу.
Якось поволі проходили хвилини, на голову насувалися різні думки. Що буде за хвилину?..- В селі, по хатах, світилося й було чути скрипіння воріт, чаркання відер, курликання когутів. Від друзів Прапора й Коника я довідався, що касарні в горішньому кінці села і ми не дуже далеко віддалені від них.
Почало світати. Було вже видно ціле село, хати, покриті снігом. З коминів котився клубами дим і підносився високо вгору. На обрії погасли зорі. Кожний з нас, хоч добре таки змерз, не ворухнувся, щоб ворожі стійки не запримітили якогось руху. Коло касарень було видно багато підвод та рух війська. Перед нами простягалося відкрите поле. Я подумав: буде гаряченько, якщо ВП ставитиме сильний опір.
Раптом у повітрі блиснула червона ракета, що луком пролетіла понад селом, і тишу ранку прорізав пронизливий рев стрілів із гранатометів- По лінії пробіг короткий наказ:
— Наступ!
В ту ж хвилину обізвався кулемет, а йому завторували стріли з ПШ та з крісів. Коло касарень зчинилась велика метушня. Чота Граня вийшла на чисте поле, прямуючи просто на касарні. Нас починають обстрілювати, кулі, як оси, пролітають понад головами. Покищо втрат не маємо. Ком. Грань говорить до мене, що ВП стріляє нецільно, а це є доказом паніки серед них. З усіх сторін видно наступаючі лави нашого війська, чути оклики „Слава!”, що часто перемінюються в один, могутній гомін стрілецтва: „Ааааааа”, немов тим стрілецькі наболілі серця хочуть висказати всі заподіяні ворогом кривди.
Ніхто з нас не залягав під час наступу. Кулеметники, перевісивши кулемети, летіли, немов тигри, вперед. Бій щораз більше розгорявся. Чути вистріли нашої протипанцерної гарматки. Обізвалися ворожі гранатомети, але їх стрільна падають позаду нас. Сполошені коні бігають по полі, а синій дим простелився над селом. Недалеко касарень загорілися хата й оборіг. Чути зойки, плачі та крики:
— Брацє, не стшеляй, мам жоне і дзєці!
З наших рядів хтось викрикнув: — Тепер „не стшеляй”, а палити села та вбивати безборонних людей, то ви, герої, вміли, що?
