Євгеній Онегін

      XXVI

      Читав він Ользі вечорами Добропоучливий роман, Де автор знає більше тями В природі, як Шатобріан, Сторінок дві чи три, одначе (Там і невинна річ, неначе Та серцю дівчини страшна), Почервонівши, він мина. Сховавшись од людського шуму, Вони за шахматним столом Сидять з нахмуреним чолом, Запавши у глибоку думу, І Ленський пішкою ладью Бере з недогляду свою.

      XXVII

      До себе вернеться,— і вдома Слугує Ользі він своїй. Летючі аркуші альбома Ретельно прикрашає їй: Сільські малює краєвиди, Надгробний камінь, храм Кіпріди — І ліру з ніжним голубком Виводить фарбами й пером; Чи на листах, де хтось признання У вічній дружбі залишив, Він пише декілька рядків, Безмовну пам'ятку кохання, Крилатих мрій тривалий слід, Той самий через кілька літ.

      XXVIII

      Не раз ви, певно, розглядали Сільської панночки альбом, Що подруги його списали З кінця, з початку і кругом. Сюди, на зло шкільній науці, З поправним віршем у розлуці, Рядки, римовані так-сяк, Наляпані на дружби знак. На першому листку стрічаєш: Qu`ecrirez-vous sur ces tablettes?; І підпис: t. a. v. Annette*; А на останнім прочитаєш: «За мене любить хто міцніш, Нехай напише тут пізніш».

      Що ви напишете на цих листках?.. (франц.).— Ред. Вся ваша Аннета (франц.).— Ред.

      XXIX

      Там двоє серць є неодмінно, Квітки і факел біля них; Там заприсягся хтось невинно Любить до гроба днів своїх; Армійський там піїта хвацький Черкнув експромта по-вояцьки. В такий альбом, признаюсь вам, Писати радий я і сам, Щасливий думкою одною, Що, хоч дурницю там скажу, Ласкавий погляд заслужу І що з усмішкою лихою Ніхто не буде міркувать, Чи я мастак дотепувать.

      XXX

      Та ви, що прикрашали доти Бібліотеку сатані, Альбоми дивної пишноти, Тортури віршників страшні, Ви, що оздобив вас моторний Толстого пензель чудотворний Чи Баратинський освятив,— Нехай би вас господь спалив! Коли високосяйна дама Мені in-quarto* свій дає — І дрож, і злість із серця б'є, Жорстока, вбивча епіграма В душі клекоче через край,— А мадригали їм давай!

      In-quarto — в четверту частину аркуша (великий книжний формат).— Ред.

      XXXI

      Не мадригали Ленський пише На спомин Ользі молодій; Його перо любов'ю дише, Чуже дотепності черствій; Що лиш побачить, що почує Про Ольгу,— він про те й віршує: І, тільки правдою жива, Ріка елегій виплива. Так ти, Язиков невгамовний, В натхненні пориву свого Оспівуєш хтозна-кого, І знай: елегій том коштовний Колись тобі твій власний шлях Покаже в запальних рядках.

      XXXII