кохає жінка, яку він кохає. Хто цього не зазнав, той не жив».
У більшості своїх романів Франк висвітлював важливі суспільні проблеми. У романі «Бюргер» (1924) він з симпатією змальовує соціалістів та їхню повсякденну політичну діяльність, викриває тих буржуазно-ліберальних інтелігентів, які зраджують інтереси народу.
Згадуваний уже перший роман Франка «Ватага розбійників» (1914) відкривав серію його кращих творів, які дослідники умовно об'єднують у так званий «вюрцбурзький цикл», хоча сам письменник не вважав їх чимось єдиним. Безперечно, кожен з них являє собою завершене самостійне ціле і відбиває певний етап в ідейно- творчому поступі автора. Але вони мають і чимало спільного: матеріал і місце дії, споріднені теми б мотиви, ряд спільних персонажів,
У «Ватазі розбійників» постає Вюрабург перед першою світовою війною. Група хлопчаків, бунтуючи проти святенницько- обивательської атмосфери міста, захоплено грається в шіллерівських «розбійників». Але жорстока дійсність безжально руйнує їхні романтичні плани, а самі вони з часом перетворюються на звичайних обивателів. У романі «Оксентфуртський чоловічий квартет» (1927) зображено колишніх «розбійників» у роки Веймарської республіки, їхні намагання вирватися з лещат злиднів, голоду, боргів. У романі «З трьох мільйонів троє» (1932) правдиво змальовано наслідки економічної кризи, яка охопила Німеччину й інші країни ¦ капіталу наприкінці 20-х років. Це трагічна одіссея теж трьох колишніх «розбійників», яких безробіття жене по світу в марних пошуках роботи й достатку.
1947 року в США Франк пише роман «Учні Ісуса», дія якого відбувається у Вюрцбургу, зруйнованому другою світовою війною. Письменник таврує фашизм, який привів ’ країну до катастрофи, попереджає про зриму небезпеку неонацизму, зображує прогресивні сили німецького народу і в зв'язку з цим ставить питання про долю підростаючого покоління німецької молоді. Франк знову вдається до теми «ватаги розбійників» — вюрцбурзьких хлопчаків, які цього разу організують таємне товариство «Учнів Ісуса». Але тепер вони керуються не нездійсненно-романтичними планами, а конкретною метою — допомагати знедоленим, бідним, голбдним. Активний гуманізм закономірно приводить хлопчаків в організацію соціалістичної молоді. Такою оптимістичною кінцівкою твору Франк утверджує думку про неодмінну перемогу дійового, організованого добра над соціальним злом.
У романі «Матільда» (1948), де зображено часи другої світової війни, героїня поступово усвідомлює, що особисте щастя неможливе без щастя інших людей.
Особливість майже всієї творчості Франка — її підкреслений біографізм. Письменник не тільки списував більшість своїх персонажів з реальних людей, а й робив об’єктом літературного зображення самого себе, але так, що це зображення неминуче перетворювалось на вагомі художні узагальнення. Ця риса надає творам Франка неповторного колориту.
Автобіографічні елементи наявні і в рдманах про Вюрцбург, і в ранній повісті «Причина» (1915), і в новелі «Повернення Мі- •хаеля» (1954), і в інших творах.
Найцікавіше ця риса проступає в останньому, ідейно найбільш зрілому романі Франка «Зліва, де серце» (1952), зумовлюючи своєрідність твору, чи не єдиного такого в історії світової літератури. Якоюсь мірою його можна порівняти хіба що із «Сповіддю» Руссо, з романом М. Андерсена-Нексе «Мортен Червоний», з поемою Л. Фюриберга «Брат Безіменний».
За сюжетом — це життєпис автора, який виступає в романі, як і в інших творах, під Ім'ям Міхаеля ФІрканта. За ідейним змістом цей невеликий лаконічний твір — осмислення й підсумок
І духовного розвитку митця, і його ідейно-естетичного поступу, і водночас п'ятдесятирічної західноєвропейської історії. Разом з тим він ніби увібрав у себе всі проблеми, які протягом життя хвилювали Франка-письменннка.
