За жанром — це і автобіографічний роман, і лірична сповідь, І публіцистична книга, в якій ідеться про'конкретні Історичні події і діють численні реальні особи. Однак це не просто біографія чи мемуари. сЗліва, де серце» — високохудожній твір, сповнений найглибших узагальнень, побудований на засадах реалістичної типізації. Вона полягає в тому, що життєвий шлях Франка-Фірканта показано як типовий шлях прогресивного німецького письменника, навіть ширше—як типовий шлях передового німецького дрібнобуржуазного інтелігента, який від абстрактно-ліберальних поглядів і пацифістських ілюзій приходить до войовничого гуманізму, до активної боротьби за прогрес, мир, соціалізм.
Неповторність твору полягає в його незвичайній оповідній тканині, майстерному поєднанні й органічному взаемопереплетінні публіцистичних, епічних і ліричних складників. Тут Франк вдало розвиває вітчизняну традицію художньо- публіцистичної прози, представленої у XIX столітті такими видатними майстрами, як Л. Берне, Г. Гейне, Г. Веєрт.
У романі докладно відтворено історичне тло, численні соціально-економічні й політичні події у Німеччині і в світі, починаючи з переддня першої світової війни І кінчаючи п'ятдесятими роками. Автор щоразу точно вказує їх час і місце і дає їм чітку політичну оцінку, йдеться про Лютневу й Жовтневу революції в Росії, про Листопадову революцію в Німеччині, виникнення й загибель Баварської радянської республіки, про визвольну боротьбу народів у роки другої світової війни, про їх зусилля закріпити й зберегти мир в повоєнний час. У творі згадуються письменники, художники, політичні діячі різних країн. Зокрема Франк пише про В. І. Леніна І Н. К. Крупську, які жили в Цюріху під час першої світової війни.
Таким чином, роман Франка якнайдокладніше знайомить читача з історією XX століття, хоча письменник відтворює цю насичену документально-історичну хроніку вкрай стисло, в публіцистичній манері, не показуючи події і певних людей, а розказуючи чи згадуючи про них. Але ця публіцистична основа твору ніби наскрізь пройнята авторськими піднесено- ліричними відступами, які надають романові високої художньо-емоційної напруги. В них знову постають такі питання, як викриття війни, мілітаризму, фашизму, антигуман- ного експлуататорського суспільства.
Художню повноту роману створюють не тільки авторські від-
ступи, я Д численні епічні компоненти. Це реалістичні картини пж- кого бутгн народу (дитинство Міхаедя, життя простих людей
Врешті важливу художню функцію в творі виконує постать Міхаеля Фірканта. У своїй безкомпромісно щирій сповіді, яка ведеться в третій особі від імені автора, Міхаель постає в повноті особистого й суспільного життя. Противник .насильства й гніту, самокритичний і нещадно вимогливий до себе працелюб, сміливець і гуманіст, інтернаціоналіст і патріот, непідкупно чесний Міхаель Фіркант — образ позитивного героя в найвищому розумінні цього поняття. Важливо, що його характер розкрито в розвитку. Якщо протягом тривалого часу демократом і бунтарство Фірканта мали стихійний характер, то врешті, пройшовши крізь великі історичні випробування, він міцно стає на позиції соціалістичного гуманізму: «Він переконаний, що розвиток історії по основному шляху —до соціалістичної системи господарювавші—відбувається внаслідок дії історичних законів..,, розвиток історії до соціалістичного ладу ніщо не зупинить.« Він певен, що економічний лад наживи, нажнвн і ще раз нажнвн до 2000 року без атомної війни зміниться ладом соціалістичним. Певен, що на долю внуків наших дітей випаде щастя більше, ніж його випало на нашу долю. Міхаель переконаний, що людина тільки тоді може стати і стане людиною, коли нііцо не змушуватиме П бути нелюдяною. Він вірить у людину, як вірить поглядові невинної дитини».
Значне місце в романі Франка посідає тема його власної письменницької діяльності. Він розповідає історію виникнення багатьох своїх творів, художніх задумів, розповідає про копітку працю над змістом, композицією, стилем, мовою.
