Мама кивнула синові, наказала мити руки і сідати до столу після того,
як він складе іграшки. Але коли він вже виходив з кімнати, додала:
- Іванку, якщо ти захочеш цукерок і не дістанеш до столу, скажи татові,
щоб раптом нічого не скинути.
Малюк поспішив в кімнату збирати іграшки.
- Ой-ой-ой! - мати похитала головою, залишившись в кімнаті одна. -
Адже не могла ж ваза впасти сама прямо з середини столу. Як же мені
правду дізнатися, якщо Іванко не говорить?.. Михайлику! - покликала вона, і
відразу прибіг другий хлопчина, схожий на Ваню як дві краплі води.
Мама і йому веліла мити руки і готуватися до обіду, а потім запитала:
- Це раптом не ти випадково впустив вазу зі столу?
- Ні, - посміхаючись, відповів хлопчик, витираючи руки об штанці, і
подивився на апетитні пироги на столі.
Мама кивнула малюкові. А він сказав задумливо:
- Може, це Мурзик грався і хвостом зачепив? - і втік допомагати
братові збирати іграшки.
Мурзик, який сидів під столом, від подиву аж підскочив. Він точно знав,
що ніяку вазу зі столу не скидав, і цукерки не розсипав, і взагалі солодкого не
любить. Кошеня тихенько прошмигнуло в кімнату, де брати старанно
збирали іграшки та наводили порядок.
- Мурзик! - радісно зустрів улюбленця Іван і обійняв його. Хлопчик
почухав кошеня за вухом, від чого той задоволено замуркотів, присуваючись
ближче до свого друга і підставляючи спинку маленьким дитячим рученятам.
Хлопчик радісно та тепло посміхнувся.
