Маленький котик зацікавлено подивився на курча, потім на каченя, яке
демонструвало тепер з води лише жовтий пухнастий хвостик. Світ здавався
маленькому кошеняті яскравим, барвистим і дивним, і все нове, з чим він
стикався, неймовірно тішило і цікавило його. Він ретельно вивчав предмет
свого інтересу, що б це не було. Тому одного разу навіть встромив носика в
бджолиний вулик. Бджоли, звичайно, прогнали його зі свого будиночку, але
вони були дуже добрими, тому не стали жалити допитливе кошеня. А його
друг Іванко розповів йому, що бджоли збирають мед і дзижчать сердито тому,
що він їх від важливої роботи відволікає. І якщо не відволікати їх, то вони і
сердитися не будуть, дзижчати і жалити. Тепер маленький котик це знав і за
бджолиною працею спостерігав здалека, примостившись на порозі будиночку
і гріючись на сонечку.
Але про цих жовтих пухнастиків котик ще нічого не знав.
- Вітаю! - промуркотів Мурзик, підходячи ближче. Він був дуже
вихованим кошеням і завжди вітався з тими, хто зустрічався на його шляху.
Так його навчила мама-кішка, а її саму - її мама, і так далі.
Курча відволіклося від споглядання каченяти і привіталося у відповідь.
Йому теж було цікаво зустріти когось, зовсім не схожого на себе.
- Вітаю! - привіталося і каченя, вибираючись з води і розбризкуючи
крапельки всюди, переступаючи лапками по землі.
Котик ні на хвилину не забував, що у нього важлива справа: йому
потрібно було врятувати друга, а для цього необхідно знайти страшного
звіра на ім'я Правда.
«Але, можливо, вони знають, де її шукати?» - з надією подумало
кошеня.
