- Де ж мені, Мурзику, правду відшукати, щоб мама через вазу не
сумувала і на мене не сердилась?
Мурзик у відповідь тільки важко зітхнув. Він й сам би хотів знати, хто
розбив чудову кольорову вазу, яка сяяла усіма барвами веселки, щойно її
торкався промінчик сонця, який потрапляв у будинок через вікно. Аж надто
вона була красива і подобалася йому! Він часто приходив до зали з мамою-
кішкою і милувався вазою.
- Точно! - промуркотіло кошеня, але Іван нічого не зрозумів, адже
маленький котик не вмів розмовляти як люди. - Запитаю у мами-кішки, що то
за звір такий - ця Правда, що знає всі секрети? І де його шукати?.. Мама-
кішка, мама-кішка! - закричав він, вибігаючи на поріг, а Іванко почув лише, як
кошеня нявкнуло і раптом помчало кудись.
- Мама-кішка! - захекавшись від швидкого бігу, кошеня зупинилося
біля самого носа великої пухнастої кішки, що дрімала біля порога. Вона
ніжилася на сонечку, від задоволення ліниво помахуючи хвостом з боку на
бік.
- М-м... – задоволено мурчала кішка, відкриваючи очі і ласкаво
дивлячись на кошеня.
- Мама-кішка, що то за звір такий - Правда?
- А тобі навіщо? - здивувалася кішка, сідаючи поруч з кошеням.
- Мій друг Ваня каже, що Правда знає, хто вазу розбив. І якщо Правду
знайти, то його мама сумувати перестане через цей прикрий випадок.
- Ось воно як!.. - промуркотіла задумливо кішка, вмиваючись лапкою. -
Правда - звір великий і страшний! - сказала вона. - Люди Правду шукати
бояться, а тваринам вона ні до чого, ми і так знаємо все, як є.
