звернувся:
- Дідусю Бор, я шукаю Правду для мого друга Іванка. Чи не знаєш ти,
де мені її відшукати? Мама-кішка каже, що люди її дуже бояться, а Вода в
ставку - що Правда прекрасна. Як же я її знайду, якщо навіть не знаю, як
вона виглядає?
Сосни захиталися на знак вітання, і кошеня почуло у відповідь хрипкий
голос старого Бора, що лунав тисячами соснових голок:
- Не засмучуйся, кошеня. Правду складно відшукати, але коли ти
зважився, вона неодмінно знайдеться. Іди до Синиці, вона знає, де Правду
шукати.
І знову запанувала тиша. Котик подякував старому і сміливо зайшов у
ліс, який одразу ж огорнув його сосновим ароматом.
Мурзик йшов стежкою, доки не зіткнувся з маленькою пташкою. У неї
була жовта грудка, блакитна шийка і сині крильця.
- Здрастуй, пташко! - голосно привітало її кошеня.
Пташка злякано відскочила в бік – адже змалку її вчили остерігатися
котів, і насторожено привіталася з кошеням. А потім сміливо підлетіла до
нього ближче.
- Я шукаю Синичку, - довірливо сказало їй кошеня. - Дідусь Бор
говорить, що Синиця знає, де мені Правду шукати.
Пташка задумливо подивилася на кошеня, а потім відповіла:
- Я і є Синичка, - кивнула вона. - Коли тебе до мене дідусь Бор
відправив, я тобі допоможу. Тільки я не знаю, де Правду шукати, але знаю
того, хто її особисто знає.
Мурзик із захопленням та повагою подивився на маленьку яскраву
