пташку.
- Іди вглиб лісу. Та будь обережний: звірі різні зустрічаються на шляху.
Дійдеш до середини, зустрінеться тобі Боровичок-Лісовичок. Старий вже
точно знає Правду. А як його самого знайти, тобі Їжак підкаже.
Котик кивнув і поспішив углиб лісу. Дерева обступали його з усіх боків,
і сонце все далі ховалося за високими соснами. Тож кошеня навіть стало
побоюватися темряви. Малий втомився, страшенно хотів молока, яке
Іванкова мама наливала йому в мисочку. Кошеня присіло біля пенька, аж
раптом поряд хтось зойкнув.
Він і сам злякався і відскочив убік, уважно дивлячись на пеньок. Звідти
на нього дивилися великі очі, приховані безліччю гострих голок.
«Їжачок!» - радісно подумало кошеня, згадуючи, що бачило такого ж
на картинках в розумних книжках Івана.
- Здрастуйте, дядьку Їжак! - ввічливо промуркотів Мурзик.
Їжак посміхнувся йому у відповідь і теж привітався.
- Ти як, такий маленький, в лісі опинився? - запитав Їжак. - Адже скоро
сутенітиме. Малюкам не варто без батьків в ліс так пізно рушати.
- Мій друг Ваня потрапив у халепу, - безхитрісно розповіло кошеня. -
Щоб його виручити, мені потрібно Правду знайти. І тоді його мама більше не
сумуватиме. Мама-кішка сказала, що люди Правду бояться і тому навряд чи
самі відшукають. А Вода в ставку сказала - Правда прекрасна. Я запитав
дідуся Бора, де мені Правду відшукати, і він відправив мене до Синиці. А вже
Синичка - до вас.
Їжак уважно вислухав його, поважно кивнув і сказав:
