Обличчя молодої жінки поблідло від гніву.
– Це вони вислали листа з розрахунком. Якщо я роздобуду від вас таємницю, то якийсь високопоставлений партієць претендуватиме на славу за моє досягнення.
Мирон глянув на панну Снов.
«Дивно, – подумав собі, – вона випромінює щастя», – а вголос додав:
– Залишайтеся на каву. Я вам покажу свою вітражну галерею. З часописів так виглядає, що ви любите модерне мистецтво. А моє житло із прозорими стінами, як ніяке, інше, надається для переливу світла з барвами.
– Якщо ви знаєте, що я люблю мистецтво, то ви дуже уважний, пане Круча. Уважність – рідкісний дар у цю верблюжу добу механічної байдужости.
Той напрямок, що його взяли переговори панни Снов, не припав партійцям до серця.
– Уявіть собі, – говорили вони з жахом, – вона кличе цього безпартійного на ім’я – Мироном.
– Він же її Варварою.
– А таємниці не пускає з рук.
– І негідник закрив фабрику трансформаторів. Ми тільки й маємо двох поліцаїв, що можуть літати.
– Гидота!
Панна Снов чула ці зауваги й обурювалася. Хіба їй не перешкоджали? Хіба партія не втручалася із своїми недоречними загрозами? Хіба деякі члени не хотіли зібрати жнива з мого посіву? Вона згадувала слова однієї із своїх товаришок: «Жіноче підборіддя так не випинається наперед, як чоловіче», – дивилася в дзеркало й питала себе, куди ж вона більш належала: до партійців чи безпартійних. І так уже сталося, що єдиною втіхою молодої жінки на той час були згадки про відвідини небесного житла: вітражна галерея... суниці розміром з помідор... симпатичний, замкнений у себе винахідник, що все ж мав час помітити її зацікавлення мистецтвом...
Під кінець цека почало вимагати писаний звіт про відвідини. Чому писаний? Панна Снов зрозуміла, що стоїть на слизькому. До речі, ту подругу, що колись говорила про жіночі підборіддя, заарештували, і вона зникла. Не зволікаючи, панна Снов звернулася до Мирона Кручі по право азилу.
Цей партією не передбачений вчинок спричинив багато туди-сюди біганини.
Спершу члени цека скочили до підводного човна і наставили підзорну трубу на восьмигранні двері. А вгору послали тих двох поліцаїв, що вже мали просторову уніформу. Їхнім завданням було провести арешти. Отак партія мала намір влучити три птиці одним пострілом:
Перша птиця – помста за зраду. Тут малася на увазі панна Снов.
Друга птиця – довічне забезпечення містера Кручі і його таємниці за залізними ґратами.
Третя птиця – конфіскація розкішного небесного мешкання для партійного вжитку.
Та легко давати накази, а виконувати їх трудніше. Покружлявши навколо небесного житла, поліцаї не змогли відкрити восьмигранні ворота й вернулися додому з порожніми руками.
Тоді уряд опублікував повідомлення, що в ньому Мирон Круча обвинувачувався в обезчещенні молодої активістки В. Снов. Цей модерний розбійник, стояло так, затримав жінку проти її волі у своєму підхмарному замку. Службовці відділу державного правосуддя, що їх посилалося до замку, щоб розслідувати справу, чули за стінами щось подібне на слізливе благання і зойки порятунку.
Після цього повідомлення партійці влаштовували протестаційні віча в усіх містах країни і вимагали рішучих заходів проти Мирона.
Нарешті одного дня верблюди почали носити тюки із зброєю до летовища. Увечері ж металеві зозулі вискочили із-за хмар і закували з кулеметів у напрямку Миронового мешкання.
Такий вчинок не подобався деяким партійцям. Як значилось в офіційних документах, житло вже належало їм, і вони боялися, що не зуміють позалатувати дірок у незвичайнім будівничім матеріалі. Та інші члени цека й уряду обстоювали правильність рішучих заходів, кажучи, що брак результатів тільки підриває авторитет влади.
Навчений гірким досвідом, винахідник уже приготувався до наскоку. Він поставив у центральній залі потужний трансформатор, що відвертав кулі. Панна Снов із полегшенням на душі спостерігала, як вони рибам на сміх засівали море тихим дощиком.
Тепер члени цека й уряду були здивовані, обурені, сполошені. Як тій цнотливій панні, їм здавалося, що з них усі глузують. І вони почали вимагати від командування ефективніших заходів.
Тоді ревнули гармати військових кораблів і вирвалися з-під води ракети. Літаки вернулися з вантажем важких бомб і сипнули ними зверху на Миронове мешкання. А він примостився із своєю гостею на такому місці, звідки добре видно, послав усім кулям і гарматням наказ, щоб вони в повітрі світилися, і видовище було театральне. Світлими водограями кулі злітали в нічне небо, міняли напрямок і струмками збігали вниз. А бомби розривалися як велетенські феєрверки. На березі зібралася юрба глядачів, що час від часу захоплено вигукували.
Цека й партія казилися від свого безсилля і розуміли, що за цю дорогу виставу вони платили не тільки своєю репутацією, а й останніми військовими резервами масла й бензину. Нарешті з останньою краплею палива пішла й облога небесного мешкання. Настала тиша, і громадяни недалекого міста дивувалися, що буде далі. Коли це одного ранку вони прокинулися, щоб побачити в небі ще одне мешкання. А потім ще і ще. Це Мирон Круча розгорнув будівництво широких масштабів. Присутність панни Снов не тільки викликала усміх на його устах, а й наповнювала його серце завзяттям. Скоро вже переслідувані безпартійні почали скуповувати небесні мешкання і поселятися над морями і континентами. Тут вони відкривали школи, засновували урядові установи і фабрики, і розбудовували ферми.
Що ж до цека партії й уряду, то вони ще довго сиділи при владі. Члени парламенту по черзі варили чай, замітали підлогу і виголошували промови. Зрештою, їм теж настав час помирати. Останній партієць був таким старим, що й зуби йому повилазили, а підборіддя стирчало наперед ще більше. Мертвим його ніяк не могли вийняти із крісла, бо виявилося, що він таки насправді приріс. Так його із тим кріслом і в могилу поклали.
«Нові Дні» № 9, 1975 р.
___________________________
ВЕРБЛЮЖА ДОБА (2)
Євгеніка
Пригадуєте заокеанського гостя, що мислями піднімав курячі яєчка і гнув залізні цвяхи? Саме після його вистави Мирон Круча додумався, як прикласти таку майстерність до діла й відкрив нове джерело енергії. Невичерпне, безкоштовне, легкодоступне. Оце сяде наш винахідник у своєму кріслі, повісить через шию посилювач електроімпульсів мозку і почне висилати думки-накази. І черевики біжать вниз по східцях на чистку, горнятко з паркою кавою припливає до столу, ба навіть сам чоловік підноситься з кріслом і летить додому, в небесне житло, що примостилося силою того ж винаходу високо-високо під синіми хмарами, де максимум сонячного проміння і мінімум шкідливих бацил.
Жилося б людям від цієї енергії
