“...і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його”. Кожному Бог тіло дає як захоче, а хоче Він як? А Він хоче, щоб було добре! Але вибач коханий, якщо ти алкоголік, і в тебе народжується дитина неповноцінна, – ти будеш Бога звинувачувати? Звинувачуй себе, бо Господь лише встановив такий закон, що до третього – четвертого коліна “проклинаю проклинаючих Мене”. Він же хоче, щоб ми народжувались, як народилась Пресвятая Богородиця, Діва Марія. Щоб ми всі народилися мирними, чистими. Щоб ми всі не мали чого принести Богові в храм: ні “козла”, ні “тельця”, тільки “голуба”. Богородиця принесла горлицю і голубенят. Голуб – символ миру. Горлиця – це дика голубка. В Богородиці з дитинства та горлиця в серці. Не всі ми такі, не всі такими народжуються. Є “скопці”, які від народження такі, – так говорить Господь. Є “скопці” які самі себе оскопляють заради Царства Небесного. Оскопляють від плотського, щоб не давати плодів плотських отих диких ягід. Оскопляють в духовному плані, ми говоримо про духовні речі, бо Святе Письмо – є книга духовна. А є “скопці”, які потребують, щоб їх люди “оскопили”, – і Церква працює і оскопляє... Сказано, що в поті чола ти будеш порати землю сердець, а вона тобі буде родити тернину і осот. Про ці речі йде мова, а не про присадибну ділянку. Господь хоче, щоб все зерно було добре, Господь сіє тільки пшеницю хорошу. Але вночі приходить ворог – і насіває кукіль... Господи, як же ж так? Ти ж хочеш доброго, звідки ж взявся кукіль? Чоловік – ворог, супротивник прийшов і наробив це. Це закон плоті, який є в нас, і який нам Господь допускає. Тому що, якщо ми не пройдем це випробування, то ми не будем мати образ Божий. Господь створив нас не роботами!..
“...і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, (біблійною мовою це ті, хто літають, хто в сфері духу. “От якби я мав крила голубиці я полетів би до неба”...) та інше у риб (німота в житейському морі схвильованому спокус бурею. Один літає, а другий плаває в цьому морі пристрастей). Ми говоримо зараз на духовному рівні. Людина – це хто, в позитивному плані? Це – “муж з відкритим оком”. Один народжується відразу людиною з великої букви. А другий “скотиною” (біблійною мовою. Я нікого не ображаю, я кажу біблійною мовою. Бо сказати біблійною мовою “пес” – це не є образа, а констатація факту. Так само свиня, так само овечка – це все біблійна мова. Навчаймося нею розмовляти. Як говорить псалмоспівець Давид, коли сталося з ним падіння: “І став я, як скот безгласний”. Значить людина – це та що говорить, (“що лежить на серці про те і говорять уста”). Тобто, людина яка має відання Бога, яка до святості народжена ще дитинства... Інший ще безгласний. Якщо німі уста, якщо ти “худоба” перед Господом, то на серці пустка: немає любові, немає розуміння.
“Є небесні тіла й тіла земні (тут просто розшифровується. Небесні – це біблійною мовою духовні, а є ті, які душевні або тілесні або плотські), але ж інша слава небесним (а слава – це присутність Божества, і тіло – це тонка оболонка душі. Саме про це тіло і йде мова. Про тіло духовне. Тому що фізичне тіло – це всього на всього та шкаралупа в якій сидить тіло, бо людина є дух, який має душу і живе в тілі фізичному), інша земним. Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, – бо зоря від зорі відрізняється славою!” Ми знаємо, що є сонце, що є місяць, що є зорі. Сонце – Христос, місяць – це людина віри. Місяць відбиває світло сонця – це є супутник, сателіт. Це – є Церква. Зірочки теж відрізняються одна від одної. “Так само і воскресіння мертвих: сіється в тління, – в нетління встає, сіється в неславу, – в славі встає (тобто, ми повинні
