От він шлях еволюції Господньої. Чуття, або інстинкти... Спочатку звір керується інстинктами. Далі вищий крок, вже із звіра Господь творить людину (із пороху земного). Чуття звільняють місце розуму, а інстинкти для інтелекту, – і це чудово. Але якщо на цьому зупинитись, – то пам’ятайте про жінку Лотову... Треба йти далі, розум підіймається до вершини, до духа. В чому полягає ісіхазм православний (ісіхазм східної християнської традиції)? Він полягає в тому, що людина повинна відсікти чуттєве, зосередитись, очистити спочатку розум, а потім розумом очищеним увійти в серце, все глибше і глибше. А в серці – дух, а в серці – Царство Боже, а в серці – двері у вічність... Двері в той паралельний, містичний, таємний для нас, але реально існуючий світ. Чуття – розум – дух; інстинкти – інтелект – серце. От шлях еволюції. Серце – орган найвищого пізнання, – як сказав архієпископ Лука (в миру професор Войно–Ясенецький). Найпримітивніше пізнання – органами чуттів: слух, нюх, зір, смак, дотик. Потім – більш вищий рівень пізнання – інтелектуальний, а найвищий рівень – містичний, для декого незрозумілий зовсім. Хто цього відчуття не мав, а точніше мав і пропустив, не зупинився на ньому, – він може сміло казати: цього немає, це фантастика і “опіум для народу”. А насправді це реалії, і Церква йде цим шляхом. І насправді не так уже мало людей, яким вдається пізнавати буття органом найвищого пізнання – тобто серцем. Відмова від цього пізнання в угоду розуму, тобто інтелекту, – матеріалістичні науки, природознавчі науки на принципі поверхневого фізично–розумового методу пізнання, а за ними і спосіб буття матеріалістичний, – привели до порушення закону Божого, до пізнання добра через зло. От вони, плоди древа пізнання добра і зла, пізнання добра через зло: падіння і страждання всього творіння аж досі. Ми повинні піднятися знов до тих вершин, до тієї давньої дороги, яку показав Господь ще за часів Адама. Говорить Єремія: “Зупиніться на шляхах своїх, і подивіться на дорогу давню, де ті добрі стежки от ними і ходіть”. Це для кожного з нас, це відкрито для кожного з нас, які сидять тут. Це відкрито для кожного, які сидять не тільки тут, а і в ресторані, в пив–барі сьогодні, – для тих, хто гордо називає себе – Homo sapiens, людина розумна. Так, цей шлях для людей. Тільки людина здатна піднятися до вершини обоження, стати ангелом. Святі Церкви, люди досконалі піднялись до духовних висот вищого пізнання – це шлях Церкви як авангарду всього людства. Дорога в Небо, шлях вищого Богопізнання, шлях до Раю. Цю дорогу вказав нам Господь, цю дорогу вторували для нас сонми святих Божих, цією дорогою ідемо і ми з вами. І недаремно сказано: наш дім на Небесах. Наш дім на Небі, у сфері духу. Ми народжені, щоб жити на Небі разом із світлими ангелами. Небеса, Царство Небесне в нас. Людина покликана бути ангелом. Гріхопадіння Адама ранішнього, людини духовної (Homo spiritus)... Згадаймо, “...ти ходив по огнистому камінню в садку Божому, але прогрішив...” Пам’ятаєте? Говоримо “Це про люцифера”... Забуваючи, що люцифер в нас, що він в усьому людстві. Забуваємо, що люцифер, (а латинською мовою це ім’я перекладається – “син зорі”, церковнослов’янською мовою – “денниця” – “досвітня зоря” українською), це і є Адам! Я не берусь детально зазирати в часи до створення планети Земля, але впевнений, що ті самі процеси проходять і на інших планетах, і пройшли і на інших планетах. І знову ж таки, Господь творить ангелів шляхом еволюції, природним шляхом, законним шляхом, і безумовно, той “дух злоби піднебесної”, якого ми називаємо диявол і сатана, свого часу був таки люцифером, був Адамом на інших планетах. Цей шлях для всіх, закони Божі діють для всіх. Тому що сказано: “Господня земля, і все що на ній, і Господня вселенна, і все, що наповнює її”. Ті самі закони, той самий Христос, той самий Отець, Син і Дух, те саме єдине Божество, і ті самі закони розвитку. Так от, я не беру люцифера, який десь там іще до створення Землі пройшов шлях Адама і став падшим ангелом. Я беру Адама нашого, земного, в якому прокинувся, воскрес Люцифер, що він ходив по садку Божому по огнистому камінню. Він був херувимом помазаним... Херувим – це ангел відання, вісник відання. Давайте прочитаємо Ісаї 14–й розділ з 12–го вірша: “Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої...” Оця ясна зоря, досвітня зоря – латинською мовою “люцифер”, і тому це стало ім’ям називним для сатани, що це світлий ангел який прогрішив, який впав з цих висот. “Як спав ти з небес, о сину зірниці...” Зірниці яка привела волхвів до Христа, тієї провідної зорі розуміння яка веде до премудрості Господньої. Ти син премудрості, ти син Божий, ти був сином премудрості і Я відкрив тобі цей шлях. Я підняв тебе, – говорить Господь, – на висоту людини духовної, на висоту ангела во плоті, на висоту херувима – вісника відання. Ти знав істину, ти бачив істину – і впав ти з небес, з духовних висот. Ти мав Дух, Я дав тобі Його, – каже Господь, бо все від Мене: і Слово, і віра, і Благодать, і життя саме від Мене. А ти проміняв це, ти віддав Небеса, ти проміняв їх за землю. “Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю...” Не буквально розбився об камінь земний, а розбився об земне, об порох. Ти впав з висот духовних, ти пішов шляхом спочатку екстенсивного розвитку, а потім він привів тебе до падіння повного. Тому що, гармонія полягає в тому, що дух людини прагне до Господа. Душа – розум, воля людська – підкоряється духові, а
