розуму. А чи правду сказав Бог?.. Ні не вмрете! Будете як сини Божі відаючи добро і зло. Думаєте сатана обманув? Ні! Сенс життя людини – обоження, з’єднатися з Богом, “стати як боги”, але сатана показав шлях лукавий, кривий, шлях який приводить до смерті, а не до обоження. Людина знала, що її завдання – Богоєднання. Людина знала, що її завдання бути ангелом і не тільки во плоті. Його завдання народжувати ангелів! От завдання людей, але шлях сатана вказав плотський: послужи і Господу і мамоні. Мамона – це матеріальне, земне. Послужи, шепоче він і до нині. Той змій нікуди не дівся... Господь і тоді і нині Той Самий; і змій – той спокусник, диявол і сатана, – і тоді і нині той самий. Він так само шепоче в полі наших сердець. Він хитріший за всю звірину польову, а в полі багато звірів, багато інстинктів звірячих, а найхитріший – оцей закон плоті, який шепоче: А чи правду сказав Бог?.. Ні не вмрете!..) твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив (Все. Почалось насилля, знову до звірячого, назад). І зневажив Я тебе, тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю херувиме (зневажив – тому що такий закон: поки ти духовний – ти на горі Божій. А духовний ти тільки тоді коли ти думаєш про духовне. А коли ти почав йти проти волі Божої – ти падаєш з цієї гори. Ти можеш бути в Едемі тільки тоді, допоки ти перед Господом нагий і не соромишся цієї “наготи”. Істинної “наготи”, тобто відкритості перед Богом. Як тільки ти починаєш ховатися від Божого лиця, як тільки ти починаєш грішити – ти виходиш з раю. Ти можеш ввійти знов в той рай. Шлях відкритий! Але тоді треба пройти через меч херувима (обертаючийся меч), тобі доведеться пройти через обрізання крайньої плоті. Духовного обрізання крайнього плотського. Ти повинен віддати плоть і прийняти дух, – вчать отці Церкви. Це єдиний шлях повернутися в Едем, повернутися до гармонії Господньої) з середини огнистого каміння (Слово стало проти тебе. Тому що ти змінився. І ми говорили з вами, Слово – це є вогонь поїдаючий. Для праведника – це вогонь зігріваючий, освітлюючий, оберігаючий і вказуючий шлях. А для грішника, тобто для того, хто пішов в темряву, – це вогонь поїдаючий. Для народу Божого – той вогняний стовп, який вночі освітлював шлях. Він зігрівав, освітлював, захищав. Для єгиптян – той самий стовп був темрявою, вони нічого не бачили. А стовп той самий, а слово Боже те саме, яке світить праведнику, а для фарисея воно є тим, що “буде дивитися і не бачити, слухати і не чути”. І фарисей буде вивчати: який вид сарани поїдав Іван Хреститель в юдейській пустелі…). Стало високим твоє серце (церковнослов’янською, “возгордилось серце твоё”. Гордість – ось першопричина падіння духовного, недаремно церква каже, що гордість першопричина гріха) через красу твою ти занапастив свою мудрість (Все! Фарисейський вогонь внесений в скінійне служіння. Надав і Авіуд вносять “чуждий вогонь”. Любов не до Бога в собі, а любов до себе на фоні Бога). Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе. Многотою провин своїх через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої (Ти продав істину... Ми продаємо дух, ми продаємо істину. Ми продаємо духовне за земне, духовне за матеріальне) І вивів Я огонь з твоєї середини і він пожер тебе. (Це настільки багатогранний уривок, як і все Святе Письмо. Що означає “виведу вогонь із твоєї середини”? Кожен символ має знак плюс і мінус. Беремо мінус: в нас в середині є закон плоті. Якщо ми не є духовні і роз’єднуємося з Богом, то одразу нас починає жерти цей закон плоті. Він починає палити нас як той вогонь, і ми починаємо горіти ненаситністю, починаємо горіти в озері пристрастей та пожадань плоті. Господь виводить з нас щось зле? Господь є Світло, і темряви немає в Ньому! Почитаємо святого Антонія, де він пише про це: Хто додумається сказати, що Бог є зло? Хто додумається сказати, що Господь гнівається? Так, ми читаємо в Святому Письмі, що Бог гнівається, – так це написано як раз для тих, хто буде дивитись і не бачити, слухати і не розуміти. Хіба любов може гніватись, хіба світло має плями? Бог є Світло і темряви немає в Ньому! На цьому Сонці плям нема! Я встановив закон, – говорить Господь, – якщо ти не будеш духовним – ти стаєш плотським. Не можеш служити двом панам, не можеш куштувати плоди з дерева пізнання добра через зло і залишитись живим, так не буває. Пам'ятайте про жінку Лотову – не можна зупинитися і залишитися живим, не перетворитися на соляний стовп. Про що йде мова? Кожен символ має позитив і негатив (Сирах 34). В позитивному плані, що означає “вивів вогонь з тебе і він пожер тебе”? Який вогонь тебе пожере? Хто це каміння розкидав – той і буде його збирати. В іншому місці сказано: Діти її роздягнуть її (блудницю), і плоть її з’їдять. Тут вже сказано до церкви, до сьогоднішнього релігійного світу який блудить із світом. Із середини вийде цей вогонь і буде поїдати тебе. І сьогодні це роздягання іде повним ходом, тільки не лінуйтеся гортати сторінки газет. То там, то там, то там ми бачимо як роздягається номінальна церква, показуючи вовчу шерсть, вовчі зуби з–під овечої шкурки. Дух насильства, дух агресії, дух нелюбовності, дух користолюбства – його не сховаєш, бо “по плодах пізнаєш їх”, а плоди на поверхні. І чекають, що тернина буде родити виноград, а на будяках смокви з'являться. Ні! Будуть рости на тернині вовчі ягоди так само, як на будяках реп'яхи.
Вогонь виходить з середини, але це не означає, що нам треба вигортати “брудну білизну”. Це не є достойно християнина (хоча й може бути прийнятним для тих християн–“немовлят”, які іще не в мирі, але в бурі). Хто це каміння порозкидав – той і повизбирує. Хто цей одяг забруднив – той і виверне його, відкривши бруд провини своєї. Бо усе таємне рано чи пізно стає явним. Достойно християнина ж є сказати: Так сказав Господь Бог, – і підняти цей ліхтарик світла, а він висвітлить темряву. І знову ж таки в позитивному значенні ці ліхтарики повинні підніматися в надрах релігійного світу. Тут
Вы читаете Воскресіння. Світ ангельський. Курс лекцій
