Воскресіння. Світ ангельський. Курс лекцій

тіло підкоряється душі. Дух як був Божий – він і залишився Божим в нас. І в кожній людині є прагнення духовності, є прагнення неба. Кожній людині сниться, що вона літає. Але душа, відірвавшись від духа і вирішивши стати самою вершиною (інтелект найвище), впала насправді до плоті. І розум, і воля на сьогоднішній день в людини плотської (душевної церковнослов’янською мовою), тілесної, служать плоті. “Як спав ти з небес...” Відрікся небесного, духовного, і, відповідно, порушивши закон, обов’язково розбився об землю. “Ти ж сказав був у серці своєму: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престол...” (престол – правда і суд. Моє судження буде вище; “Я”; “Человек – это звучит гордо!”. А Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать. Він показав шлях людині. Довірся Мені – і іди цим шляхом! – Ні, я сам!.. Як часто буває, що ваша дитина не довіряючи вам каже: Я сам знаю! – Слухай, Я Отець твій і Я знаю чим це все закінчиться. Ти впадеш, ти потрапиш в біду! – Ні, я сам! – Добре, – каже батько, – іди…). “Ти ж сказав був у серці своєму: «Зійду я на небо, повище зір Божих (зорі – це дороговкази на небі духовному. Так от, мені ці дороговкази не вказівки, бо мої зорі вищі зір Божих. Моя правда вище правди Божої, мій престол вище Божого…) поставлю престола свого, і сяду я на горі збору на кінцях північних (читаємо тут “...на горі збору богів...” “Богів” тут додано. На висоти людські я сяду, сяду на висоти людських багатств. Тут богів в розумінні багатий. Хто такий Бог? Бог – це багатий на щось. Так от, є Бог Який є Сущий – справді Бог, Який багатий на все і нічого не потребуючий, а є божки людські. Так от, на цій горі збору божків людських я сяду і буду надіятись на науку, на культуру, на економіку і т.д. Буду пізнавати добро через зло… Але нікуди не подінешся – все одно пізнаєш добро, все одно пізнаємо, що Бог єдиний і більше немає других богів. Але пізнаємо це через зло, і тоді зрозуміємо, що Отець правду сказав… І цим шляхом пішло людство) і сяду я на горі збору на кінцях північних (північ – це холод, зневіра безумовно) підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! (Людина – це звучить гордо!) Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу! (Шеол перекладається, як “найглибший гріб”, “преісподняя” церковнослов’янською мовою. Ти думав, що ти на висоті, а насправді ти впав і нижче падати вже нікуди, бо це найнижчий гріб (мертв’ячина духовна). Ти вмер, ти повний трупних кісток) Ті, що на тебе дивитись будуть, приглядатися будуть до тебе, звернуть увагу на тебе: «Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, що він обертав на пустиню вселенну, а міста її бурив, що в’язнів своїх не пускав він додому?”

Єзекіїля, 28 розділ з 12–го вірша... Це жалобна пісня на Тирського царя. В якій всі екзегети усіх церков бачать диявола (обманець), люцифера, який став сатаною (супротивник). Спочатку обман, неправда, – а потім зло, спротив добру: “Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости... Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь – на одежі твоїй: (Ти був у гармонії з Богом, знав і виконував Закон. Закон Божий написаний на камені – матеріалі вічному і безумовно дорогоцінному. Кожне слово є той камінь дорогоцінний, і дійсно він на "одязі". Він є основа праведності нашої, він є основа. Я не буду їх перераховувати, ці камені, ми їх розглядали коли досліджували Апокаліпсис). Ти помазаний Херувим хоронитель (рос. переклад “херувим дабы осенять”. Чим осіняючий? Істиною, безумовно. Ти херувим, ти маєш відання, помазаний Богом виконувати місію цю. Адаме, тобі Господь відкрив ті таємниці, які до тебе не були відкриті нікому! Він тобі дав Церкву – Єву – вона з твого ребра, "кістка від костей", вона з тебе, вона така само як ти. І сказав: “Не добре бути чоловікові самому...” Чоловік в біблійній мові – віра, розуміння. Добре це розуміння мати, але світильник запалюють не для того, щоб поставити його під посудину, а щоб поставити на свічник, і щоб він світив усім. Не добре бути чоловікові самому! Не добре бути вірі самотньою. Дам йому жінку–громаду, церкву, щоб розповсюджувалась ідея Божа, щоб розповсюджувався закон Божої любові, “і сказав: Плодіться і розмножуйтеся, та заповнюйте землю”. Хіба тут мова йде про фізичне розмноження? Та ні! Ця віра, цей шлях який Я вам відкрив ви повинні донести всім, всьому людству, всім Адамам вечірнім, бо ти вже піднявся до висоти ранішнього, ти піднявся до висоти духовного, і ти повинен підняти до свого рівня – Homo spiritus – всіх Homo sapiens. Церква хай зростає, як розчина. Царство Боже хай зростає як розчина, у всіх серцях. І наповнюй землю, пануй над всім звірячим, над всією звіриною того моря житейського, схвильованого спокус бурею, моря пристрастей світу цього. Пануй, піднімайся, відкидай ту кам’яну сокиру пітекантропа, підіймайся до висоти духовності. Ти ангел, ти херувим і Я помазав тебе, щоб ти осіняв всю землю, щоб ти порав її. От шлях для людства! От це ми втратили…) Я дав тебе на святу гору Божу (висоти, мова йде не про буквальну гору. Я підняв тебе на висоти бачення, на висоти досвіду містичного. Ти ввійшов, як потім Мойсей буде входити, в той морок. Для інших той морок буде містичним, таємничим, а для тебе він став досвідом реальності Божественного буття. Ти побачив Бога лицем в лице, ти пізнав Волю) ти ходив посеред огнистого каміння (де в Едемі огнисте каміння? Це огнисте каміння слова Божого, істини, мудрості – це є камінь, це було основою буття – віра яка від Слова, а Слово одне – “Возлюби!”) ти був бездоганний у всіх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість (рос. переклад – “не нашлось в тебе беззакония” Поки ти не порушив закон! А як порушив? От ми з вами зараз і розглядаємо закон еволюції, розвитку. Замість того, щоб іти шляхом вдосконалення духовного, ти почав його міняти на інтелектуально–матеріальне. І впав до плоті, і впав до тіла, і розбився, “погромнику людів”). Через велику торгівлю твою (почалася торгівля в серці... “Ні не вмрете! А чи правду сказав Бог?..” Закон плоті починає шепотіти, протирічити закону