А відтак сьогодні, в результаті втрати подоби небесне (духовне), внутрішнє начало людини від самого народження її є закритим, містичним, таємним. Хоча деколи спалахує озарінням або осяянням інтуїції, озарінням відання, спалахує уривками через так званий містичний досвід. Ось чому людина на відміну від усіх інших тварин мусить вчитися необхідним їй речам. Людина на відміну від тварин, які з народження вміють і знають все їм споріднене і необхідне, віддаються виконанню Божої програми буття, – народжується в повному невіданні. Тварина – вона споріднена, безгрішна, споріднена Божому порядку. Вона керується тими інстинктами, які ведуть її на протязі життя. Вона не грішить, вона не противиться, бо вона від народження все необхідне їй вже знає. Ми вивчали це в школі і знаємо, що птах від народження знає куди летіти, як будувати гніздо і так далі. А людину треба вчити всьому, тому що споріднене їй таки духовне насправді, але воно втрачене і мусово пристосовуватись до нерідних умов існування та буття. Так от, дитина людська народжується в повному невіданні. І те, що залишається тваринного в нас – це ті самі звірячі інстинкти, і той самий “хвіст” мавпячий у вигляді закону плоті. Згадаймо Послання апостола Юди, 10-й вірш:
“А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина (тобто, інстинктивно), то й у тому псуються”. Тут йдеться про те, що навіть в тому що знаємо інстинктивно – то й в тому псуємося. Щоб людині в собі відновити подобу небесну – їй необхідно пізнати все, що відноситься до порядку. Такий порядок закладений в тварині на рівні закону плоті або інстинкту. І вона не псується в цьому – вона діє, живе згідно порядку Божого, тому безгрішна. Людина теж розвивалась згідно порядку Божого, і цей закон Божий, закон еволюції, закон розвитку підняв її на найвищий щабель розвитку власне зробивши людиною, створив її людиною розумною і підняв її ще на найвищий щабель, створивши людиною духовною – ранішнім Адамом. Це все згідно з законом Божим! Тільки людина здатна прийняти все, тільки людина здатна до Богоєднання, тільки людина є проміжною ланкою між природою і Богом, між твар’ю і Творцем. Тільки людина має серце не темне, не кероване інстинктами звірячими, але серце яке може стати храмом, яке може стати “святеє святих”, куди може бути внесений “Ковчег заповіту”, і над яким може з’явитися слава Господня, тобто присутність Господня. В тому Ковчезі: Слово – скрижалі заповіту, Десять Заповідей на кам'яних плитах; жезл Ааронів – тобто віра; золота посудина з манною – тобто виконання Слова вірою. Манна – це є хліб, а хліб – це виконувати волю. Цей “ковчег” ми повинні внести в серце своє, для того ми тут на біблійних курсах. І ми повинні тут, на біблійних курсах, знайти Слово – скрижалі завіту, і через те Слово отримати віру – жезл Ааронів, і таким чином стати священиками, горніми (ім'я Аарон означає – “Горній”), присвятити своє життя Богові, приносити йому жертви, пахощі любі для Господа, – отже їсти “манну”, хліб виконання. Цей ковчег ми повинні внести в наше серце, і коли ми внесемо цей ковчег золотий, істинний, – тоді над вічком його, над вершиною його буде нам з'являтися Господь в славі. І ми будемо відчувати присутність Його, і ми будемо з'єднуватись з Ним, бо тільки людське серце здатне стати не печерою, але Храмом. Тільки людське серце здатне прийняти в себе ковчег заповіту, тільки людське серце здатне стати місцем єднання з Богом, стати дверима в Царство Боже. Царство Боже в середині нас!
Людині, щоб надбати подобу, треба пізнати все, що відноситься до порядку, Закону Божого, необхідно внести ці скрижалі Заповіту, тому що ми народжуємося невігласами. Тварина народжується відаючою порядок, людина ж народжується невідаючою. Я не кажу, що зовсім невідаючою, бо в кожного є совість, в кожного воно є, це посольство Господнє, але на рівні залишковому, на рівні озарінь, на рівні спалахів, спогадів про минуле, на рівні генетичної пам'яті про ранішнього Адама, про період людини духовної. Але нам треба вчитися всьому з початку, необхідно вчитися Закону Божому, закону порядку Божого, і закон цей заховується в слові Божому. “Я є Шлях”, – каже Христос, – Я є Той порядок. Я є шлях повернення втраченої подоби Божої. От чому кажуть про людину досконалу – преподобний – той, хто повернув собі предвічну подобу Господню втрачену.
Тепер стосовно ангелів. Ангели, являючись людям, промовляють на внутрішньому, ментальному рівні. Тому то почути їх можна “з середини”, внутрішнім слухом. Хоча голос цей, як і світло Христове, бачиме очима серця, проявляється і на фізичний план. Світло Христове просвічує всіх. Світло Христове духовне в першу чергу. Голос ангельський так само, як і світло Христове, чується на внутрішньому рівні, на рівні серця, на рівні духу, на рівні душі, але може проявлятися на фізичному рівні. Апостол Павло чув Голос і бачив Світло. Ті, хто був навколо нього світла не бачили, а чули тільки голос. Це хто як може вмістити. Зараз ми говоримо не про духовну символіку, а про буквальні містичні речі, про реалії містичного людського буття. Світло Христове – це є в першу чергу духовне світло, але це не означає, що воно не проявляється на рівні душевному, що воно не проявляється на рівні фізичному. Як проявляється воно на рівні душевному? На рівні духовному зрозуміло, – світло освітило серце, корінь освятився
