Лекція № 20
Ми продовжуємо нашу працю. Попередні рази ми вже говорили, що після смерті фізичного тіла досконала людина стає ангелом – оживає в новому, ангельському бутті. В житті, прославленому безпосередньою присутністю Божества. Воскресає не тільки духовно, але й буквально. Коли ми говоримо про духовне воскресіння, – ми говоримо про речі реальні, містичні, таємні, а не тільки про духовне воскресіння. Духовно ми воскресаємо з вами щодень якщо ми перебуваємо в Слові, якщо ми п'ємо цю воду, якщо ми їмо цей хліб. Але ми повинні пам'ятати, що крім духовного воскресіння, яке для кожного з нас приготоване в цьому світі, світі фізичному і бутті нашому сьогоднішньому, існує і буквальне, містичне воскресіння в світі невидимому, в світі духовному, в світі ангельському. І якщо ми сподіваємося на Господа тільки в цьому житті, то ми є найнещасніші з людей, – як говорить апостол Павло. Але коли ми покладаємо надію тільки на майбутнє наше воскресіння, то ми теж є найнещасніші з людей. Тому, що сьогоднішнє наше життя залишається пеклом. Господь цього не хоче, Він хоче, щоб ми вже сьогодні стали щасливими, так само, як і ми бажаємо своїм дітям, щоб вони вже сьогодні були щасливими, щоб їм вже сьогодні було добре. Людина яка є досконала, яка є праведна, тобто шукає правду, знайшла її і йде цією дорогою правди, – після смерті біологічного тіла воскресає в світі невидимому, і за законом спорідненості через певний час (церква каже: три дні) піднімається в світлі обителі. Знову, три дні – цифра символічна і умовна, тому що час в світі невидимому і час в нашому фізичному світі не однаковий. Тут три дні – це етап зростання, етап адаптації, етап просвітлення, етап підняття на ці величні три ступені, підняття до третього неба: перше небо – це небо віри, або знання; друге – втілення цієї віри, прийняття; і третє – одухотворення, розповсюдження, оспівання своєї віри. А в житті позагробовому уже не віри, але знання, тому що віра для нас з вами, для тих, хто і тілі. Для тих, хто знаходиться в світі невидимому – пізнання, як говорить апостол Павло: “Нині знаємо частинно і проповідуємо частинно (тобто, сприймаємо вірою ці речі). Прийде час і пізнаєм, як і пізнані ми”. Так от, існує реальне, буквальне воскресіння, не тільки воскресіння нашого духу, але і буквальне воскресіння. Воно відбувається в момент виходу з тіла біологічного. І по воскресінні людина праведна, та, яка піднялась на відповідний щабель, – стає досконалою, як і інші ті ангели на небі. Так вчить нас Слово. Ця людина розправляє крила, як метелик. Ми порівнювали це з народженням метелика і, як виявилось, не перші ми зробили це тут на біблійних курсах, а святий Антоній Великий також порівнював людину з метеликом. Поки вона не просвітлена світлом Істини, поки вона ще не обгорнулася “коконом” смирення, віри, – вона нагадує гусінь плазуючу по землі. Але з часом відбувається перетворення людини тілесної, душевної, плотської в людину духовну, яка призначена стати ангелом, яка повинна розправити духовні крила, тому що ангели – то є службові духи. І якщо ми зображуємо ангелів у вигляді прекрасних юнаків з крильми, то це не означає, що коли вони літають над землею, то пір'я повинне сипатись нам на голову. Тут мова йде про духовні речі, хоча, повторюю, ангели суть службові духи, які мають духовні тіла, тому що ангели то колишні люди. Це ті метелики які в стані свого грубого, тілесного розвитку були людьми. От закон Божого порядку, закон Божого розвитку. Як новонароджена дитина, що розвинулась з ембріона в лоні матері, так само і в момент воскресіння людина народжується в світ невидимий, в світ духовний, в світ ангельський. Смерті немає – є перехід! Смерть – це народження в невидимий світ. Людина – вінець творіння, вінець природи і проміжна ланка між землею і небом. Природа в людині завершується. Тварне, тобто грубо матеріальне в людині завершується, – це вінець, і починається надприродне, метафізичне, духовне. От чому так важлива боротьба за душу людську. От чому так важливо, поки ця душа є “дитиною”, “зародком”, привести її до світла або до темряви, тому що життя тільки починається в цьому земному варіанті існування. “Будете, як ангели ті на Небі”, – говорить Господь. І знов, в Об'явлені ми читали: “Міра людська – вона ж така сама, як і міра ангельська”.
Перші люди – Адам і Єва – мали пряме відання Бога. Сьогодні в проповіді я трохи торкнувся цієї теми. Не було Слова писаного в ті часи для Адама і Єви, вони пізнавали Творця серцем, як органом найвищого пізнання. Серце людини – це є орган найвищого пізнання. Серцем ми пізнаємо Творця напряму. Розум і чуття – це вже нижче пізнання. Перша людина, Адам, піднявся до висоти безпосереднього пізнання Бога. Піднявся до висоти перебування в Едемі (Едем означає – ніжний, делікатний), це стан духовний. Це стан, коли людина знаходиться в розчуленні, в постійному зворушенні, стан спокою, миру, стан бачення Бога, стан коли розкриті Небеса. Це той стан, про який сказав Серафим Саровський свого часу: “Якщо ми маємо в серці розчулення – це ознака того, що Дух Святий в нашому серці”. Люди були “нагі” перед Господом і не соромились цієї “наготи”. Мова в даному випадку йде про служіння. Одягнутися – церковнослов’янською мовою “обрядитися”. Не існувало тоді обрядів в поклонінні Богові, а це те саме поклоніння духовне, про яке сказав Ісус Христос самарянці: “Будете поклонятись в дусі і істині, – таких служителів, молільників, поклонників бажає собі Господь». В Дусі і істині – не опосередковано, а безпосередньо. Без слова писаного, без догматів і без обрядів, тому що Дух Святий вчить всьому, про це нам говорить Святе Письмо, і в майбутньому так і буде: прийде час, і ніхто нікого не буде вчити. Ніхто не буде “око за око, зуб за зуб” давати. Око – це бачення, зуб – це “розжовування” істини. Ніхто не буде своє бачення протиставляти баченню іншої конфесії чи іншої релігійної деномінації. Ніхто не буде свій “хліб”, який розжував, нав'язувати брату з іншої конфесії, тому що Дух Святий прийде, і навчить, тому що буде пряме відання Бога. Адже відання Бога очима розуму, безумовно, завжди має на собі тінь індивідуальності того, хто дивиться. Ми бачимо чотири євангеліста, і
