Перші люди – Адам і Єва – мали безпосередній зв'язок з Господом, безпосереднє відкриття істини, духовне бачення, богоспоглядання. В результаті гріхопадіння цей безпосередній зв'язок перервався, і виникла необхідність у опосередкованому зв'язку. Зв'язку посередництвом Слова і обрядів. І виникла таким чином релігія. Слово “релігія” – означає “відновлення зв'язку”. Латинською мовою “ре” – відновлюю (реанімація, реінкарнація, рекреація), “ліга” – зв’язок. Ре-лігія – відновлення зв’язку. І знову таки, коли дав Господь опосередковане вже знання (тому, що відпали від безпосереднього знання Бога). Коли Господь допустив людині ці шкури уже звірячі, Сам пошивши їх. Коли Господь дав Слово і допустив обрядове служіння (ці милиці) для нас уже немічних, для Адама уже падшого, для Адама уже немічного, – то тоді і Слово тлумачилось по духу і обряди були тінню духовних речей. Згадаймо скінію, відкриваймо Святе Письмо, і по духу тлумачмо його, і тоді стає все зрозумілим, про що йде мова. Скінія, жертівник, жертви, – ці обряди прообразували собою духовні жертви, які вже тоді треба було приносити. Вони прообразували собою ту жертву, яку принесе Син Божий, Бог ставший в плоті посеред людей. І коли читали слово Боже за часів Мойсея, коли читали закон Мойсеїв, і читали там, що грішник хай буде виведений поза табір, і побитий там камінням на смерть, – то вони не хапали буквальне каміння, а громада відсторонювалась від такого хижака і побивали його камінням слова Божого, Законом Божим, який на камінних (вічних) таблицях написаний. Камінням з цієї Скелі духовної, що є Христос. Камінням з того джерела води живої, що зібрав свого часу Давид, щоб вбити Голіафа в собі і в церкві, в першу чергу духовного Голіафа. Вони не турбувалися за буквальне каміння. І коли читали у Мойсея, що перелюбницю потрібно спалити на вогні, то не тягли її як відьму, і не прив’язували до стовпа, і під ноги не стелили буквальний хмиз, але палили в огні слова Божого, що є “вогонь поїдаючий” оце життя, що почало блудити із світом. Так в “звірячому” вигляді було дано Слово. В тій шкурі звірячій – через притчі, через образи, через алегорії: “Хто в цьому нікчемному знайде дорогоцінне...”, – говорить пророк. Буква вбиває, Дух животворить. Якщо в цій букві знайдеш Дух – тоді знайдеш шлях до Христа. Чому Господь притчами говорить, і без притч нічого не говорив? А тому, що “будуть дивитися і не бачити, слухати і не розуміти!” Щоб працював чоловік, щоб “обрізався”, тому що те, що легко дається, те легко втрачається. І те що було легко дано свого часу, легко втратилось першими людьми віри...
Обряди були засобами для досягнення містичного досвіду (тобто, таємного). За часів Адама він був реальним, цей досвід, не містичними, не закритим, але після гріхопадіння став містичним, тобто закритим духовним досвідом. Духовна символіка Слова ж була засобом для здобуття духовного розуміння буття. Сьогодні і це нажаль є втраченим. І та втрата відбувалася постійно в церкві. Авель мав це розуміння і приносив Богові угодні Йому “Жертви духовні, пахощі любі для Господа”. І якщо в обряді приносилась овечка буквальна, то вона була тінню духовних речей, і знов будувала Церкву. Каїн же приносив плоди земні – земне служіння. По земному розуміючи волю Господню... Ной і падші сини. Мойсей і бунт синів Кореєвих, які прямо заявили: А чому цей нас вчить, тлумачить символіку обрядів, а ми не гірші за нього. Господь каже: Тому, що він має світло всередині, тому що він ангел Мій, тому що він піднявся на ту гору Господню, на яку вас не пускають. Бо ви не можете туди ввійти, бо ви недосконалі. А не можете тому, що не хочете. Тому що на цю гору піднявся тільки Мойсей і близькі його, а люди, худоба стояли внизу. І для них та гора двигтіла, вона була для них страшна. Вони бачили тільки морок, а для Мойсея цей морок був світлом, він був всередині і бачив Господа. – Ні, – казали сини кореєві – Ми теж маємо право тлумачити. І почали по букві тлумачити Святе Письмо, і почали побивати буквальним камінням тих, кого вони вважали за грішників, і почали палити на буквальному вогні тих, кого вони вважали за грішниць. Сьогодні, нажаль, втрачений духовний зміст Святого Письма і містичний досвід Церкви. Я не кажу, що повністю, так само, як повністю духовно не вмер Адам. Людство не вмерло духовно повністю. Завжди залишаються кісточки, Церква остатку, ребро Адамове на яке потім покладається тіло і створюється громада жива, Церква, Єва. Воно залишається. Христос розіп’ятий сьогодні в церквах духом насильства і користолюбства (цвяхи). І дух агресії ввійшов між ребра Христові, в тіло, що є Церква Його (спис воїна). Але кості Його не перебиті (остаток). Ті кості Ізраїлеві, які бачив пророк Божий у видінні своєму. Вони хоч і розкидані по всьому світу, але вони у всіх дворах є – ці овечки Господні. Господь каже пророку Своєму Іллі, коли той в розпачі взиває, що “праведника немає жодного, і всі шукають душу мою, щоб погубити”: “Не бійся, Я залишив сім тисяч (праведників, повнота Божа. Тих, хто увірував – сімдесят. Восиновив віру – сімсот. Одухотворив, піднявся до містичного досвіду і зійшов на гору як Мойсей – сім тисяч) для Ізраїля. Сьогодні це, нажаль, є
