Воскресіння. Світ ангельський. Курс лекцій

як їх не відвертай, вони вперто повзуть в той вогонь. І тоді людина приймає рішення: Я стану сам мурахою для того, щоб на їхній мові сказати їм про небезпеку. Я знаю, що ставши проти них я обов'язково загину, але хоча б деяких спасу... От ви уявляєте в людині от таку жертовну любов до мурах? Важко собі уявити. Так це ні в яке порівняння не йде з тією жертовною любов'ю, яку Бог Безкінечний, Безпочатковий, Абсолютний проявив до нас, ставши меншим ніж мураха! Зменшившись до подоби грішного тіла і віддавши Себе за нас! Це може зробити тільки жертовна любов... “Не возлюбили життя свого, аж до смерті”, – читаємо про святих в Апокаліпсисі. Це шлях християн, які ідуть шляхом Христа. Це та жертва всепалення на Господньому жертівнику любові: “І все життя наше Христу Богові віддамо”, – співає церква. Вищі, досконалі вже не люблять себе, але ближніх. Ангели вищі вже не знають любові до себе, зрікаються любові до себе і світу, замінивши її любов'ю до ближнього і Бога – це досконала любов. Поки вона ще недосконала, то вона “...не шукає тільки свого.”, а коли досконала, то не шукає свого взагалі. Направлена не всередину, а назовні. “Так бо Бог возлюбив світ, що Сина віддав...” для того, щоб спасти. Стратегічно ми ще будемо розглядати питання обоження, питання сходження до висот досконалості, етапи обоження творіння, всієї тварі глобально. Це коли розглядаємо Царство Небесне, життя будучого віку тобто, як ту мету, якої ми всі будемо досягати у вічності. Стратегічно на етапі обоження тварі, повного єднання, злиття всього в Божественній любові, любов до ближнього і Бога трансформується в одну лише ЛЮБОВ, найвищу любов – любов до Бога. Все і вся буде Господь, повна любов. І ми могли б намалювати отаку схему: щаблі любові. Чотири щаблі розвитку любові:

1. Любов до себе і світу. Це егоїстична любов, це лжелюбов. Але вона повинна піднятися до вищого щабля.

2. Любов до себе, ближнього і Бога. От це вже чудово, це вже початок. Може для когось це видається вершиною. Це початок любові істинної.

3. Любов до ближнього і Бога. Це вже ангельський стан, це жертовна любов, це досконала любов. “Господи, люблю Тебе, і ближнього свого заради Тебе”, – як молився Олександр Мень.

4. Любов до Бога. Все і вся Господь. Це вже серафими, полум'яні. Абсолютна любов, вічне богопізнання, повне богоєднання... Хоча тут можна говорити радше про тих, хто досягає третього неба. Отже, мова йде про тих, хто досягає життя в третьому небі, а не про всіх. Адже пам'ятаємо, що за воротами Єрусалиму навіть в період Царства Небесного всеодно будуть пси і ідоляни, ті, що занечищуються і т.д. (Апокаліпсис, 21-й розділ). Тому що “Отець Мій творить і до нині”, і я думаю, що цей процес буде вічний. Зупинки тут немає і не може бути. Чи може Творець перестати творити? Тоді Він перестане бути Творцем. Це вічно і слава Богу! А якщо не буде кінця цій творчості – то й шлях обоження тварі є безперервний. Хто знає? Так відкриває Господь. Сьогодні бачимо ніби в дзеркалі, ніби за мутним склом, – “Нині знаємо частинно і проповідуємо частинно, а прийде час, – пізнаємо як пізнані і ми”, а поки що бачимо як у загадці… Вірогідно, що і на інших планетах всесвіту, як до нашої так і після нашої планети Земля, йшли і йтимуть вічні процеси обоження творіння. І ангели чи то насправді не є колишні люди? Жителі прадавніх світів? Як говорить Господь: “Господня вселенна, і все, що на ній”, і таки найбільш вірогідним варіантом розвитку безумовно є цей. Все Господь творить згідно порядку, згідно з законом розвитку, еволюції. Через неживу матерію до органічної і до найвищої форми – до духа, до духовного. Насправді ж ми живемо в світі духів, тільки світ цей невидимий фізичними очами людини, а лише духовними. Він існує паралельно до цього фізичного світу, як вчать нас отці Церкви. І в кого відкриваються духовні очі, той бачить цей духовний світ. А до того часу ангели (ангели – суть службові духи), духи добра і зла впливають на людину через натхнення. Ми всі є насправді під тиском світу невидимого, тому що ми духовні. Ми з’єднуємо природу тварну, тобто фізичну, і природу духовну – ангельську. Ми з’єднуємо земне і небесне, і ми постійно під тиском духів як добрих так і злих. Постійно… Ми можемо цього не бачити духовними очима, але хоча б відчувати. І ми відчуваємо. І існує натхнення, як добре так і зле. Посередництвом натхнення як добра так і зла світ невидимий впливає на людину постійно, постійно йде боротьба добра і зла невидима, і поле цієї боротьби – є серця людські. Натхнення тут не тільки в розумінні такому, як російською “вдохновение”. В російській мові є більш ємне слово – “наитие”. В українській мові те і інше – все натхнення. Є “наитие” як добре – Духа Святого, так і зле – духа злоби піднебесної. І те і інше натхнення ми маємо з вами. І те і інше натхнення ми відчуваємо в серці своєму, і воно проявляється також як інтуїтивне сприйняття духовних речей. Натхнення, інтуїція, наплив почуттів – так ми теж говоримо. Причому почуття ці дуже різні. Хороші почуття бувають лише тоді, коли ти піднявся: ти зробив якусь добру справу, коли ти можливо когось врятував від падіння. І тоді тобі добре, перемога!.. І тут раптом хтось наступає на мозоль, і з серця твого, із середини проривається таке чорне, що ти думаєш: Господи, Боженько, за що?! А потім розумієш за що... Правильно, іде боротьба. Було світло, і ти радо відкрив своє серце натхненню світлому, натхненню ангельському, Господньому, – і тут же одразу будь готовий, бо ти будеш мати удар за це. За все треба платити, це є боротьба, це є невидима борня, і нікуди ви не дінетесь від цієї боротьби. Будь уважний! “Якщо ти думаєш, що стоїш, – то стережися, щоб тобі не впасти”, – каже апостол. Обов'язково буде напад бісівський. От натхнення, інтуїція, наплив почуттів – це все явища одного порядку, і розглядати їх треба як вплив світу невидимого на видимий наш світ. Тож маємо натхнення добра, блага з небес, і натхнення зла з пекла. Це прояв єднання небес із людиною, але це не означає, що людина не має права на вибір, тому