Світло Христове бачене очима серця проявляється і на фізичний план. Так само і видіння. Тому оточуючі, якщо вони знаходяться на нижчому духовному рівні або в стані охолодження духовного, не бачать і не чують того, що бачить і чує людина, яка підняла очі свої духовно, або якій дається це видіння зверху. Можливо також часткове бачення оточуючими сил, небесної аури покриваючої духовний центр і покриваючої і присутніх. Тобто, якщо людина знаходиться в стані екстатичному, в стані захвату, – то навколо неї аура (“аура” означає “повітря”). Навколо неї атмосфера духовна, насичена високочастотними духовними енергіями любові. Тією вселенською енергією Любові, як визначив її архієпископ Лука. І людина, яка потрапляє в цю атмосферу духовну, – вона заряджається цими високими духовними частотами. Кожен з нас має такий досвід. Коли ти спілкуєшся з людиною яка в дусі, спілкуєшся з людиною яка чиста, яка праведна, яка йде до святості. І ти пришов в пригніченому стані, і тобі все болить, на душі “кішки шкребуть”, і все сіро і темно, і немає ніякого просвітлення попереду... І ти вступив в цей контакт, ви просто поговорили, і ти думаєш: невже я в такому стані міг підійти! І в тебе сльози на очах, і в тебе мед в серці, бо ти потрапив в атмосферу духовну, в ауру любові. Отже, можливе часткове бачення оточуючими аури яка покриває і духовний центр і присутніх. От уривок з Діянь апостольських, коли Господь явився Савлу у вигляді світла. Я зараз розглядаю не духовний зміст цього моменту, а містику.
“А люди, що йшли з ним (Савлом, – О.В.), онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили”. От вам, будь ласка, може бути такий приклад. Так само, згадаймо досвід церкви православної, святий Андрій Юродивий та Єпіфаній, його учень у Влахернському храмі Царгорода бачили Богородицю, а інші ні. Це історія свята Покрови Богородиці, і відбулася вона в 903 році в Царгороді. І знову, вони бачили, вони були в захваті, а інші через них отримували інформацію. Божественні таємниці як в теорії – це символічний зміст Святого Письма, так і в практиці – власне містичний досвід, – є такими не тому, що Господь не хоче відкривати їх, а тому, що людина відповідно до свого духовного рівня просто не здатна сприйняти їх як реалії. Що таємне для одних є реальним для других, і прийде час, коли все таємне стане явним. Прийде час, коли Дух Утішитель всіх навчить, і ніхто нікого не буде учити, тому що все висвітлиться Духом, все висвітлиться світлом Христовим як теорія та і практика, як Слово правди так і Дух правди, – явиться це Світло, інший Утішитель, як каже Христос. На вищих ступенях досконалості віра поступається місцем знанню. Херувим – відаючий, ангел відання. Херувим вірить в Бога? Він знає, він бачить Бога – це трішечки інший рівень. Уже не вірю, але знаю – це наближення до ангельського відання: відаю, знаю і благовіствую те що бачив. Ангел – вісник грецькою мовою, той, хто бачить і благовіствує те що бачить. Людина стає ангелом відання – це як раз те про що ми співаємо: “Ми, що херувимів з себе таємно уявляємо...” Кожну літургію ми співаємо цей гімн церкви. Так, ми повинні стати ангелами во плоті, ми повинні стати вісниками Господніми, ми повинні вже не просто вірити, але знати, піднятися до цього досвіду! Вищі ангели вже не потребують віри, бо вони вдосконалюються на базі знань, так як сказав Господь: “І пізнаєте істину, – і істина вас вільними зробить...” Вільними зробить нас в першу чергу від невірства нашого. Якщо я знаю, якщо я бачив, – як я можу сказати, що “я не вірю”? Я бачив Небо відкрите, я маю цей досвід, я не можу вже казати “я вірю” чи “я не вірю”, бо я знаю! І Господь говорить: “Ми говоримо про те, що ми бачили…”
Пізнаєте істину – і істина вас вільними, крилатими як пташка, як орел, як ангел зробить. Це є третє небо. Перше небо – віра, небо віри, сфера віри; друге – надії, а третє – любові. Коли ми досягаємо досконалої любові – то це Небо відкривається перед нами. Любов – це є вища істина, Бог є любов. Це всеодно якби побудувати дім, обставити його меблями і сказати другові: Я побудував дім. Ти віриш мені? Ти ще його не бачив, але повір мені, він чудовий... От коли я введу тебе в цей дім – то тоді ти вже не будеш вірити, а знати, бачити, а поки що повір мені на слово, що цей дім є чудовий, я його так гарно влаштував... Аналогічно, людина яка піднімається до висоти відання каже своєму братові, Фомі Близнюку невіруючому: Повір мені, брате! Дім який приготував для нас Господь він такий чудовий! Це так чудово бути віруючим і вірним,
