всі вони через свою душу пропустивши духовне відкриття, світло Благодаті Духа правди, трансформують його по своєму. Тому їх чотири (всесторонність), і вони провіщають те, що їм відкрито Духом для тих, хто такого бачення духовного, бачення серця не має. Вони трансформують інформацію духовну на план душевний, на план розуму, на план волі. А от коли людина підіймається до їх рівня, хоча б до початку їх рівня, – тоді немає вже сенсу на душевному рівні проявляти духовні речі. Тоді ніхто нікого не буде вчити, бо всі будуть навчені Духом Святим. Так буде, і так було за часів Адама і Єви. За часів Адама, який є насправді образом, який є архітипом, символом перших людей віри. Так було, така була Церква. Вони харчувалися з “древа життя”. Сьогодні ми визначили з вами, Господь дав сьогодні відкриття прямо під час проповіді, що древо життя – є древом богопізнання, богоєднання, спасіння. Як не називай це древо – мова йде про одне і те саме, адже ми всі прагнемо життя вічного, “А життя ж вічне, це щоб пізнали Тебе, єдиного Бога”. От воно древо, яке росте в наших серцях, яке містично існує у всьому всесвіті. Воно корінням віри живиться з чистої води слова Божого, і трансформує її в зелене листя ісповідання цієї віри, віри істинної, що здійснюється любов'ю. І сказано: “Листя цього дерева на уздоровлення народів”, “По вірі вашій буде вам”. І дає плоди милосердя і богопізнання, смирення і любові, плоди, вкушаючи які ми маємо життя вічне. Древо життя: “Твоє від Твоїх...” Вода Господня – плоди наші, а в результаті і Господні. “Твоє від Твоїх Тобі приносимо, за всіх і за все”, – молимося ми піднімаючи тут, на літургії хліб і вино, які по молитві нашій містично переосутнюються в тіло і кров (не в м'ясо і кров) Христові. І ми духовно споживаємо тіло і кров Христові під виглядом хліба і вина. Фізична дія – хліб і вино, духовна дія – тіло і кров християнам причасникам. Ми стаємо спільниками Божої програми спасіння: “Твоє від Твоїх Тобі...” Хліб і вино… Вино вчення, яке приймає Церква в свою кров, і воно стає кров'ю Христовою в нас; і хліб виконання волі Його, який Церква приймає в своє тіло. І цей хліб живий, що з Неба зійшов, стає плоттю Христовою в нас. Причастя тіла і крові. Адам і Єва їли плоди з цього древа не опосередковано, без хліба і вина, як робимо ми це сьогодні, без обрядів, без одягу, бо вони були нагі перед Богом в цьому розумінні і не соромились, тому що та “нагота” була благословенна, бо вона була одягом благодаті Всесвятого Духа. Але прийшов час гріхопадіння – інше “древо” зацікавило перших людей віри, древо пізнання добра і зла. Церква почала пізнавати добро через зло. Сказав Господь, що коли будете їсти з цього древа… (Духовно їсти, а не груші і яблука споживати, – треба нам відкинути байки, – плоди духовні споживати, пізнавати добро через зло і порушувати волю Господню, волю любові, волю смирення, “...бо Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать”. Так було, так є, і так буде на віки вічні. Амінь). Так от, якщо будете порушувати волю Господню і їсти плоди з дерева пізнання добра і зла духовні – то помрете. І мова йшла не про фізичну смерть, тому що фізичної смерті нема, кінець кінцем ми повинні це зрозуміти і пам'ятати! Ми повинні пам'ятати, що Господь безсмертною створив душу людини, а не тіло. “Бо порох ти і в порох повернешся”, – сказав Господь. “Земля ти є, і в землю повернешся, – так сказав Ти, мій Сотворителю…” Ми постійно співаємо це на каноні під час похорону: “Земле, земле розступися, і прийми створене Божою рукою тіло, яке до тебе, що його породила, знову вертається. Те, що було сотворене на образ Божий (тобто, душу), прийняв Творець, а ти прийми це (біологічне тіло) як своє…”. Не про тіло йшла мова, коли диявол казав Людині: “Ні, не вмрете, а будете як боги відаючи добро і зло” Не про тіло йшлося, тому що тіло повинне помирати. Тіло – це кокон, і ніколи не буде з гусені метелика, якщо цей кокон не піде в землю, звідки він і прийшов. Це все духовні речі. Помреш духовно, – каже Господь. – Ні, не помреш, – каже сатана, закон плоті в нас. Ти послужи трішки і Господеві, і мамоні. Послужи трішки і закону плоті і закону розуму, – і нічого не станеться, каже цей закон... Ми ідемо шляхом Адама, і ті хто хоче піднятися на певний щабель, підіймаються. Спочатку народжуються згори і стається з ними те, що сказане в Святому Письмі: “І вдихнув Господь дух життя в ніздрі його...” Дух Святий, – говорить Серафим Саровський, – то і є той дух життя. “І стала людина душею живою...” Вже душею живою, не мертвою, а тією яка бачить Господа, яка відчуває Його присутність, людиною яка вже спілкується з Творцем. Була духовно мертвою – сталася живою. Коли вона стала душею живою, то піднялася ще вище, до висоти здобуття Духа Святого в повноті, до хрещення Духом Святим. Ми цю тему дуже гарно розглянули, коли розглядали здобуття Духа Святого. І коли людина підіймається до цієї висоти – стає херувимом, помазаним Духом Святим, “херувимом помазанним”, – читаємо в Святому Письмі, стає досвітньою зорею. Зоря – сонце ще не в полудні. Тому що в повноті це буде в сьомому дні, коли ти будеш ангелом, коли ця храмина розвалиться і ти в повноті з'єднаєшся з Господом, але зараз ти вже “зоря досвітня”, в тобі вже світло Христове. Вже як вранішня зоря з'явилося. І коли ти піднявся на цю висоту, а пам'ять про тіло ще залишилась, то це тіло говорить: Не покидай мене! Зупинися трішечки… – Ні, кажемо ми! Ні, не маю права, мені Господь сказав: “Пам'ятайте про жінку Лотову!” Якщо я зупинюсь на цій ході – я помру і перетворюсь на соляний стовп! А змій лукавий, що є мій закон плоті, який хитріший за всю звірину польову, яку вже я пізнав давши їй ім'я, і вже Господь поклав підніжком ніг моїх, і я можу панувати над нею, так як і сказав Господь: “Пануйте над усім плазуючим по землі…” Той змій шепоче мені: “Ні, не вмреш! Ще трішечки залиши собі
Вы читаете Воскресіння. Світ ангельський. Курс лекцій
