Воскресіння. Світ ангельський. Курс лекцій

нове народження, воскресіння в тілі ангельському, в тілі духовному. От воно коли настає, воскресіння, – в момент смерті фізичного тіла, і ми всі пройдемо цей шлях воскресіння! Тільки воскресіння воно подвійне: воскресіння життя і воскресіння суду, а “суд же такий, що світло в світ прийшло”. Отже, щоб не прийти на суд необхідно до світла призвичаїтись в цьому житті. Яке світло? Мова йде не про світло сонця, а про світло духовне, світло Христове, яке просвічує все. Світло Христової любові, світло Христової істини. І чим вище підіймається людина тією драбиною вдосконалення, тим природніше для неї стає світло Христове. Спочатку людина бачить світло Христове – бачить в розумі своєму (просвічується розум людини світлом слова Божого), а потім підіймається до висоти містичного досвіду, який стає реальним, бо людина починає жити в сфері духу. Серце людини стає Царством Небесним, як і сказав Господь: Царство Боже всередині вас. В наших серцях, в глибинах свідомості, в підсвідомості, у внутрішніх наших надрах знаходяться ті містичні двері, двері в Царство Духа, двері у вічність. Нещодавно мені одна сестра задала питання: чи правда, що коли відкриті Царські врата на Пасху і коли людина помирає – вона відразу входить в царство Небесне? Я відповів так як є. Якщо Царські врата відкриті в її серці, – то вона обов'язково входить в Царство Небесне. Тому що все наше православне богослужіння глибоко символічне, і ці Царські врата символізують двері нашого серця, двері в які повинен ввійти Цар всесвіту – Господь. “Ось стою Я під дверима і стукаю. Хто двері свої відчинить – Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, а він зі Мною”. Отже, необхідно зробити двері нашого серця справді царськими дверима. Знайти там ці вузькі двері, бо дуже багато широких дверей в нашому серці. Дуже багато широких доріг в нашому серці, світських доріг, і багато хто ходить ними, – говорить Господь, – проте мало хто знаходить ту вузьку але пряму дорогу. Дорогу смирення, подвигу, шлях Христа. Суворий насправді, але благословенний і благодатний шлях спасіння. І дуже мало людей знаходить ті вузькі двері, хоч і для всіх відкриті ці двері смирення, тому що все геніальне просте, ми знаємо цю банальну фразу. Спасіння – річ насправді дуже проста, воно доступне кожному з нас. І не залежить воно від нашого освітнього цензу, і суспільного стану який ми маємо, і не залежить від нашої статі, національності, конфесійної приналежності. Все дуже просто: ці двері відкриті для овечок Господніх. Овечка – це символ смирення. Христос сказав: Я – двері..., а в іншому місці: Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий (смиренний), і тоді ви знайдете той Шлях, який веде в життя вічне. “Я – Альфа і Омега, Початок і Кінець...” Смирення від початку до кінця. Від покаяння до досконалої любові, до вершини досконалості.

Смирення – цей шлях доступний всім, але мало хто знаходить його, тому що відчувається в членах закон плоті, який протирічить закону нашого розуму… Ми розуміємо розумом, що смирення – двері, за словами Господа. Невже ж так просто?.. Ні, напевно щось складніше, напевно треба пошукати якусь літературу окультну, пошукати якісь чорні книжки. Там напевно вказаний простіший шлях... Ні! Він простіший на перший погляд. На перший погляд простіше купити книгу – їх зараз достатньо, полиці вигинаються від літератури лжемістичного напрямку – і почати працювати над цією літературою. І будьте певні, двері відкриються, тільки вони відкриються не з парадного, а з чорного входу! Будьте певні, ви ввійдете в світ невидимий, обов’язково. І потім в кращому випадку в Луцькій психлікарні медики будуть довго шукати інші двері, щоб вивести вас з того приміщення в яке ви ввійшли. Я знаю багатьох людей, які ввійшли і до нині не вийшли. Я знаю багатьох людей які дуже щасливі, що вчасно встигли вийти і прийшли все–таки до віри Христової. Чистої істини, і вона зробила їх вільними від пошуку лукавих, покривлених, таємних ходів. Господь сказав: Будуть казати в останні дні: Христос тут або там, – не вірте! От тут Він на пустині: не вірте! Тут він в потаємних кімнатах, групах… Не виходьте, бо Христос у вас! Все дуже просто: Його шлях окреслений в Святому Письмі, і якщо ми будемо читати Святе Письмо з відкритими духовно очима, якщо ми будемо здатними служителями Нового Заповіту – не букви, але духу, – то обов’язково ми цей шлях побачимо і зрозуміємо. І якщо ми не тільки осягнемо цей шлях розумом, але і почнемо практично йти цим шляхом – то на певному етапі нам зустрінеться інший Утішитель. Вже не Слово правди, але Дух правди – Дух Святий. Ми здобудемо Духа Святого, Христос воскресне в нашому серці. Христос увійде в наше серце закрите задля страху, серце привалене іще каменем лякливості. Ввійде, дихне і скаже: Прийміть Духа Святого! Обов’язково. І тоді ви вже не будете запитувати куди йти, як іти? І чи правильно я йду? Тому що Дух Святий буде вчити всьому, Дух Святий буде вести по цьому шляху і ви будете дуже чітко знати чи ви йдете правильно, чи ні. Тому що за духовним розумінням обов’язково приходить духовне відчуття. Так сказав отець Церкви Іван Лествичник, і він це сказав для всіх нас. Ті, хто мають духовне розуміння (тому що Дух животворить) обов’язково будуть мати і духовне відчуття. Чи воно є у вас, чи його поки що немає, – каже Іван Лествичник, – ви повинні наполегливо шукати його, тому що воно обов’язково відкриється вам. Всі звані на цей шлях, але не всі вибрані, і не всі йдуть цим шляхом. Через недбальство своє ми збочуємо і потрапляємо в темряву. Всі тварини живуть, розвиваються за законами природи. Ми це знаємо. Істинна наука не протирічить слову Божому. І якщо існують закони природи, і якщо існує закон еволюції (тобто розвитку), то це є Божий Закон. Треба розрізняти чисте від нечистого, святе від не святого. Все живе розвивається згідно закону еволюції, згідно з законом розвитку творіння від неорганічної матерії через органічну до вищої форми існування матерії – людини розумної. І найвищої форми існування матерії – людини духовної. Власне, досконала людина – це уже ангел во плоті, залишається тільки позбутися плоті природнім шляхом і з’єднатися повністю з Христом. Цей ангел во плоті благає до Господа, як благав апостол Павло: Господи, я мрію коли храмина тіла мого