1. Допуск страждань грішнику, щоб навернути його.
2. Праведнику, щоб відвернути його від гріха.
3. Праведнику, щоб вдосконалювався, щоб зростав, як говорить апостол Павло: От відчуваю в членах своїх колючку від сатани. Маю від Господа колючку в тіло від сатани через великі відкриття мені, що я не величався. Я тричі просив Господа забрати її, забрати ці проблеми. А Він сказав: Досить тобі Моєї благодаті – це тобі випробування. Ти повинен піднятися на ту висоту, коли тебе вже нема за що вкусити. Тільки тоді ти будеш вільний! Поки в тебе проблема і в тебе іде збурення в серці, тривога, страх, дискомфорт – тебе будуть кусати. Кусати, кусати і ще раз кусати! Поки є за що – буде кусати сатана, і Господь буде допускати це кусання, тому що досконалого нема за що вкусити, тому що досконалий вмер для світу. Досконалий має любов і каже: Хто може мене відлучити від любові? Що може статися сьогодні зі мною? Смерть? Так я давно чекаю, і я молюся: Господи, хай храмина тіла мого розвалиться і я повністю з’єднаюсь з Тобою! Смерть, де твоє жало?! Чим ти можеш злякати мене? Стражданнями? Та чим більше страждань – то тим більший вінець слави чекає мене, бо сказано: Ці страждання дочасні світу цього є ніщо в порівнянні з тією славою, яка повинна з’явитися в нас! Чим злякаєш мене? Та й страждань уже немає, тому що буде перемога і над болем, тому що мій дух володіє плоттю і я можу примусити плоть мовчати! І я можу примусити мовчати всі ті звірячі порухи, які живуть в мені. Але до цього треба дорости, і це доростається смиренням, а для смирення мусить бути випробування, бо як я проявлю смирення? Бо я кажу: я смиренний, а звідки це видно, що ти смиренний?.. Ти претендуєш на благодать і знаєш, що благодать по смиренню дається, що Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать. І скажи, чоловіче, звідки Я можу бачити, що ти смиренний? – говорить Господь. Я провірю твоє смирення, Я зміню обставини твого життя і тобі буде важко, і ти зможеш проявити своє смирення не на словах, а на ділі, бо “...по плодах пізнаєте їх”. За діла свої ми дамо відповідь перед Господом, а не за слова! Ми можемо говорити дуже багато, дуже гарно, але плоду не мавши всохнути як та смоковниця. Це третій варіант.
4. Коли Господь допускає страждання мученикові, святому праведникові досконалому для того, щоб засоромити сатану, для того, щоб поставити печать кровну на його служінні і дати йому вінець мученицький.
От вам чотири варіанти. І коли ми страждаємо – подумаймо, в якому варіанті ми знаходимося. Дай Бог піднятися до четвертого, або хоча б твердо ходити в третьому! Але я думаю, у всякому випадку після сьогоднішньої лекції ми не будемо запитувати: Господи, за що? А будемо знати чому, а знаючи бігти з терпеливістю до боротьби, яка попереду. Пам’ятаючи слова святителя Феофана Затворника, який сказав: Щодень очікуй неприємностей, як жданих гостей у свій дім, і викинь з голови думку, що вони коли-небудь припиняться. Інакше ви ніколи не досягнете терпеливості, а без терпеливості немає благочестя, а благочестя – це вже Царство Боже, це вже “сів праворуч”, це вже муж досконалий. От так себе налаштуємо відразу на боротьбу, а потім прийде момент коли ми зрозуміємо: боротьби вже нема. Вкусити нас вже нема за що. За все слава Богу! Нічим не зможуть допекти, а не мігши допекти кидають, залишають в спокої. І приходить момент, який прийшов в житті праведного Йова. Чим закінчив життя Йов? “...І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє”. Пам’ятаймо, що те що Господь хоче для нас щастя – не відміняється! Просто є певний період коли ми повинні показати себе праведниками, є певний період коли ми повинні засоромити сатану, як засоромив його Йов, і всеодно повернеться все подвійно, І всеодно закінчиться тим, що око не бачило, вухо не чуло, і на розум не спадало. Тим хто любить Його… Слава Богу! Минулого разу ми працювали над містичними речами, таємними речами, – ми говорили про творення ангелів і прийшли до висновку, що має право на існування точка зору, що Господь ангельський світ творив природнім шляхом. Тобто шляхом розвитку, шляхом еволюції. І тепер зробимо висновок, що найбільш вірогідний розвиток подій виглядає так: до створення землі вже були планети з розумним життям, “планети-кухні”, на яких вариться “їжа” творіння Господнього, які стали колискою ангельською і утворили духовний світ. Світ не грубо фізичний, не біологічний, але безпросторовий, безчасовий. А точніше який має і простір, і матерію, і час, бо все-таки він тварний, – тільки в інших вимірах, в іншій якості. На духовному рівні маючий ці поняття. І, таким чином, ще до створення Землі вже були і пекло, і рай. Ми дуже часто впадаємо в спокусу егоцентризму вважаючи, що ми єдині у Всесвіті і неповторні, і все для нас і тільки для нас, і більше нікого немає. Ми забуваємо Господні слова: “Господня земля і все що на ній, Господня вселенна і все що наповнює її”… А що її наповнює? Тільки мертва природа? Ні! Я більше чим впевнений, що ми не перші у вселенній. І той світ невидимий, який спочатку створив Господь, – він вже був створений на інших планетах, в інших світах природним шляхом еволюції. І що таким чином до створення землі вже були і пекло, і рай. Правильно, на початку, – ми читаємо, – Бог створив небо (це світ духовний), а тоді вже і нашу Землю.
Отже, таким чином уже були і пекло і рай. Тобто, і піднебесся, і Небо (біблійною мовою Небо – є сфера Духа Святого). Небо – це Твердь, на Небі Господь посеред вод, – ми говоримо про духовні речі, – різноманітних вод вчень, ідеологій, явищ. Існує Небо і піднебесся. Небо – це те, що ми називаємо Раєм, де панує Закон,
