дружив з Амадiсом, але вiн менi завжди подобався. Коли я був малий, вiн захищав мене вiд Александра; а коли я трохи пiдрiс, став одним з моїх учителiв, навчав мене етицi й основам теологiї. Загалом, Амадiс (якщо не зважати на його надмiрну пристрасть до жiнок) був дуже моральною людиною, i менi прикро було чути, що жага влади так зiпсувала його...
— Отже, пiсля батькової смертi Амадiс прогнав вас iз Дому? — запитав я.
— Ми самi пiшли. Спершу я, потiм Брендон. Йому боляче було дивитися, як дружки та коханки попихають Амадiсом, держава розвалюється, а Дiм занепадає просто на очах. Крiм того, iснувала реальна загроза, що Брендона могли заарештувати i звинуватити в державнiй зрадi. Амадiс дуже боїться його — адже батько, попри рiшення Сiмейної ради, так i не скасував свого заповiту, тож Брендоновi права на престол залишаються досить вагомi. А багато наших родичiв, що шiстнадцять рокiв тому голосували за неухильне дотримання права старшинства, згодом змiнили свою думку i тепер хотiли б бачити королем Брендона.
— А сам Брендон?
— Йому дуже важко. З одного боку, вiн не прагне влади, а з iншого — не може залишатись осторонь того, що коїться з Царством Свiтла. Тому мимоволi змушений бути лiдером опозицiї. — Бренда мугикнула. — Проте останнiм часом намагається вийти з гри. Каже, що пiсля Амадiсового одруження ситуацiя в Домi змiнилася на краще.
— А це не так?
— Нi, звичайно. Брендон лукавить. Насправдi вiн просто втомився вiд протистояння з Амадiсом i вiд постiйних маминих iнтриг.
— Вона теж бере в цьому участь?
— Ще б пак. Мама вiдiграє провiдну роль, можна сказати, очолює генеральний штаб. А ще вiдповiдає за зовнiшнi зв’язки, вербує для Брендона союзникiв. Зрозумiло, що його пiдтримує Дiм Ареса... втiм, треба зазначити, що ця пiдтримка iснувала й до того, як мама стала королевою Марса — її шлюб з королем Валерiєм був укладений якраз на грунтi союзницьких стосункiв. Майже так само безумовно на Брендоновiм боцi стоять усi три християнськi Доми включно з Домом Теллуса, а також Дiм Мухамеда — всiм їм дуже не до вподоби, що в Царствi Свiтла хазяйнує дочка Iзраїлю. Загалом десять Домiв iз дев’ятнадцяти нинi сущих, зокрема й любi твоєму серцю Сутiнки, ладнi сприяти Брендоновi в його боротьбi за престол.
— То йому вже не шкодять плiтки про вашi стосунки?
— Вони втратили колишню актуальнiсть. З часом люди до всього звикають. На жаль, батьковi забракло витримки почекати рокiв десять-п’ятнадцять, поки все само собою владнається. — Бренда трохи помовчала. — А може, я спрощую ситуацiю. Зараз багато людей не вiрять у цi плiтки, бо хочуть бачити Брендона королем. Та якби батько був живий, Амадiсу не випало б нагоди продемонструвати свою цiлковиту неспроможнiсть як монарха, а Рахiль з Iзраїлю не стала б королевою Свiтла. Тодi хтозна, як усе повернулося б.
— До речi, а як сталося, що Амадiс одружився з Рахiллю. Пенелопа каже, що iснує кiлька версiй.
— I мабуть, вона виклала тобi ту, за якою Амадiс переконав царя Давида вiддати за нього дочку.
— А хiба не так?
— Так думає Брендон... вiрнiше, хоче так думати. А насправдi все було навпаки. Цар Давид сам дiйшов висновку, що без припливу свiжої кровi його Дiм, що зазнав великих втрат у Рагнароку, рано чи пiзно зачахне, i вже примирився з необхiднiстю порушити чистоту своєї раси. Але вiн не був би справжнiм сином Iзраїлю, якби не спробував отримати з цього зиск...
Бренда замовкла, оскiльки почулися голоси в холi. А за кiлька секунд до кухнi ввiйшли мiй брат i моя дочка, свiжi та вiдпочилi пiсля сiєсти. Пенелопа всмiхнулася моїй сестрi, а мене поцiлувала в щоку.
— Привiт, — сказала вона. — Як спав?
— Дякую, — вiдповiв я, млiючи вiд її поцiлунку. — Дуже добре.
Завваживши на столi бутерброди, Пенелопа взяла один з них i весело оголосила:
— Зараз ми трохи перекусимо, а за двiйко годин улаштуємо справжнiй бенкет з нагоди повернення блудного батька i брата.
— До речi, про повернення, — сказав Брендон, запаливши сигарету. — Артуре, тобi не здається, що вже час розповiсти нам, де ти був i що з тобою сталося?
— Якраз це я й збирався зробити, — вiдповiв я.
Пенелопа пiдсунула стiлець, сiла поруч зi мною й пiдперла голову рукою. Її великi карi очi дивилися на мене з цiкавiстю та нетерпiнням, i раптом я зрозумiв, що не зможу сказати їй про Дейдру. Принаймнi зараз — коли нашi стосунки лише почали складатися. А потiм... тодi й побачимо.
Пiсля моєї розповiдi, яка тривала довше, нiж я сподiвався, Бренда з Пенелопою заходилися готувати всiлякi вишуканi страви для святкової вечерi. Ми з Брендоном намагалися їм допомогти, але тiльки заважали, i зрештою дiвчата прогнали нас з кухнi, щоб ми не плуталися пiд ногами. Тодi брат запропонував менi пiти прогулятися, i я погодився.
Ми вийшли з будинку й подалися до лiсу. Небо над нами було чисте, безхмарне; верхнiй край червоного сонця нависав над побитими зливою жовто-червоними кронами дерев. Тут i там виднiлися зiгнутi та зламанi стовбури, прибитi до землi кущi, трава була мокра й пом’ята, навколо було багато калюж з теплою та каламутною водою.
Вiтер дув з ночi, було свiжо i прохолодно. Ми з Брендоном йшли неквапом, курили й розмовляли. Попервах ми згадували про днi минулi, але згодом, якось непомiтно, звернулися до справ теперiшнiх.
— Якщо чесно, то це вже дiстало мене, — сказав Брендон, коли мова зайшла про його боротьбу за престол. — На щастя, вiд сьогоднi я поза грою.
— Знайшов якийсь вихiд? — поцiкавився я.
— Вихiд сам знайшовся. З твоєю появою.
Я запитливо глянув на нього:
— Ти серйозно?
— Певна рiч! Ти старший за мене, маєш Силу нашого прадiда, тобi й карти в руки.
— Ну, нi! — рiшуче мовив я. — В такi iгри я не граю.
— А тебе нiхто не питатиме. З поверненням ти автоматично стаєш лiдером опозицiї, тобто займаєш моє мiсце. Адже батько призначив мене своїм спадкоємцем через те, що тебе визнали загиблим.
— То був лише формальний привiд.
— Тепер це не має значення. Батько привселюдно заявив, що бачив тебе наступним королем Свiтла, i люди запам’ятали його слова. За роки вiдсутностi ти став справжньою легендою, Артуре. Твої колишнi грiхи прощенi й забутi, нiхто вже не поставить тобi на карб нi зв’язок з Дiаною, нi надмiрну любов до Сутiнкiв, нi захоплення iдеями Свiтової Рiвноваги. Для бiльшостi наших спiввiтчизникiв ти краща кандидатура на престол, нiж я. На твiй бiк стануть навiть тi, хто зараз ще вагається.
Я похитав головою:
— Нi, брате, нiчого не вийде. Я не збираюся змагатися за батькову корону. Зваж, що я не лише знайшов витоки Формотворчих, не лише здобув Силу Джерела — а й натрапив на свiт зi стiйкою й численною чаклунською спiльнотою. Розумiєш, що це означає?
Брендон раптом зупинився i спрямував на мене захоплений погляд:
— Хай йому чорт! Заснування нового Дому!
— Атож. I невже ти мiг подумати, що я промiняю цю почесну мiсiю на сумнiвну честь скинути з батькiвського престолу нашого старшого брата?
Брендон зiтхнув:
— Твоя правда, Артуре. Я б нiзащо не промiняв... Але тобi не конче ворогувати з Амадiсом. Ти можеш визнати його законним королем Свiтла, i це покладе край мiжусобицi в нашому Домi. Твоя пiдтримка нинiшньої влади виб’є грунт з-пiд нiг опозицiї. Зараз ситуацiя змiнилася.
