до Джерела. В принципi, це дозволяло менi зв’язатися з Колiном, де б вiн зараз не перебував.
Я розслабився i направив пучок своєї свiдомостi всередину Сапфiра. У його лабiринтах я вiдшукав кiнець червоної нитки — слiд вiд взаємодiї з Колiновим Знаком Сили. Я став легенько тягти її до себе, аж поки вiдчув опiр. Тодi надiслав уздовж нитки виклик:
„Колiне!”
Вiдповiдi не було, проте я вiдчув чиюсь присутнiсть на протилежному кiнцi. Я сильнiше потягнув нитку, i ця присутнiсть стала ще вiдчутнiшою.
„Колiне, вiдгукнися!”
У вiдповiдь нитка завiбрувала, i менi почувся скрегiт зубовний. Зi мною вiдверто не хотiли спiлкуватися, але я був настирливий i не вiдступав. Нитка мiж нами натяглася, як струна.
„Колiне! — знову покликав я. — Це Кевiн. Обiзвись, прошу. Скажи щось”.
Нарештi присутнiсть стала явною, встановився повноцiнний контакт, i на мене наринув потiк гнiвних думок:
„Будь ти проклятий, Артуре Пендрагон! Навiщо кличеш мене? Що тобi ще треба?! Ти й так позбавив мене всього, що я мав”.
„Колiне, я не хотiв...”
„Ах, ти не хотiв! I обманювати мене не хотiв, i вiдбирати корону. Навiть Дану ти в мене забрав! Я пропонував їй пiти зi мною, пропонував Силу Джерела... I що ж — вона вiдмовилася! Через тебе!”
„Вибач, Колiне”, — винувато мовив я.
„Хай Бог тобi вибачає”, — з гiркотою вiдповiв вiн i перервав зв’язок.
Занурений у пiтьму королiвський палац спав у передчуттi завтрашнiх свят. Спало також i мiсто, щоб уранцi прокинутися пiд дзвони всiх авалонських церков i каплиць, що сповiщатимуть одразу про двi урочистi подiї. Спочатку в соборi святого Патрiка вiдбудеться давно очiкувана подiя — вiнчання ледi Дейдри Лейнстер з Артуром Пендрагоном, що мало символiзувати примирення двох династiй i двох основних етнiчних груп королiвства. Потiм святкова процесiя рушить до собору святого Андрiя Авалонського на коронування нового короля Логрiсу, майбутнього володаря Землi Артура i всiх Серединних свiтiв.
Я сидiв у темнiй вiтальнi королiвських покоїв, палив сигарету за сигаретою й вiддавався гiрким роздумам. Завтра Дейдра стане моєю законною дружиною, i почасти тому я не мiг заснути. Нi, я зовсiм не розлюбив Дейдру. Моє кохання до неї анiтрохи не зменшилося, та разом з тим, не щоднини, а щогодини, зростало й мiцнiшало почуття до Дани. Це почуття, навiть за всього бажання, я не мiг назвати просто потягом, хiттю, жагою. Це була любов — така сама, як до Дейдри... i водночас не така. Зi мною сталося щось неймовiрне, чого ранiше я й уявити не мiг: нiжнiсть i пристрасть у менi остаточно посварилися, оскiльки першiй милiша була Дана, а друга вiддавала перевагу Дейдрi. Можливо, я трохи незграбно висловлююся, описуючи свiй стан, але iнших слiв не доберу. Та й чи мають слова якесь значення...
Останнiм часом моя нiжнiсть дедалi впевненiше трiумфує над пристрастю, чому значною мiрою посприяла чергова Дейдрина забаганка — вона раптом вирiшила, що ми не повиннi спати разом до весiлля. Звичайно, я розумiв, що це було продиктоване запiзнiлим бажанням дотриматися загальноприйнятих правил, i цiлком погодився з нею — але всерединi мене щось обiрвалося. Мiж нами виникло вiдчуження, i моя незадоволена пристрасть звернулася нiжнiстю до Дани. Щовечора, лягаючи спати на самотi, я заплющував очi й уявляв у своїх обiймах Дейдру; та щойно моя свiдомiсть поринала в дрiмоту, обличчя моєї коханої змiнювалося, геть-чисто зникали чарiвнi веснянки, бездоганно правильнi риси пом’якшувалися, золотаво- руде волосся набувало вогненного вiдтiнку i звивалося в кучерi, а смарагдово-зеленi очi дивилися на мене вже не так млосно, як лагiдно... Я засинав, у думках обiймаючи Дану! I якщо ви назвете це сексуальною шизофренiєю, мабуть, я не заперечуватиму.
Проте немає такого лиха, щоб на добре не вийшло. Прагнучи вiдволiктися вiд особистих проблем, я за час подорожi з Лохлану в Авалон розробив детальний план заснування Дому. Перший його фаза, операцiя за кодовою назвою „Блеф”, почалася одразу пiсля мого урочистого в’їзду до столицi королiвства. Того ж вечора на розширеному засiданнi Ради магiстрiв чаклунських мистецтв я повiдомив, що для успiшного проходження обряду Причастя необхiдна або висока майстернiсть у керуваннi силами, або володiння певним обсягом знань з царини математики, фiзики, астрономiї, хiмiї та бiологiї. Як я й розраховував, мiсцевi чаклуни проковтнули наживку i ладнi були негайно вгризтися зубами в гранiт науки задля здобуття вiчної молодостi та могутностi.
Розповсюдження навчальних посiбникiв я поклав на Фергюсона, i той оголосив, що видача книжок розпочнеться наступного дня пiсля мого коронування. Пiдручники ми пiдiбрали в одному з технологiчно розвинених свiтiв, де була у вжитку валiйська мова, адаптували їх текст та термiнологiю до мiсцевих умов, доповнили чудовими iлюстрацiями Пенелопи й надрукували на високоякiсному паперi з використанням найкращого полiграфiчного обладнання — це мало справити на наших чаклунiв та вiдьом неабияке враження. Програму навчання я склав з такого розрахунку, щоб вiдстрочити бодай на рiк настання кризи, яку спровокували своїми необережними обiцянками Дейдра та Морган. (А старими i важкохворими чаклунами ми зайнялися негайно: для їх омолодження не конче необхiдне було Причастя — головне, що вони мали Дар, який дозволяв провести процедуру вiдновлення органiзму. Зараз це було основним заняттям близнюкiв i Пенелопи.)
Що ж до застереження про високу майстернiсть, то цю iдею менi пiдказала Бренда, i я визнав її слушною. Пiд цим приводом я мiг не криючись роздавати Причастя тим, кому бiльш-менш довiряв i чиєї пiдтримки потребував. Брендон розробив серiю заплутаних тестiв буцiмто для визначення рiвня майстерностi; насправдi ж це було чистiсiньке ошуканство, покликане лише створити враження об’єктивностi й неупередженостi при доборi потрiбних менi людей.
Звичайно, цей обман не мiг тривати довго. Щонайбiльше за пiвроку першi з тих, хто отримає Причастя „за високою майстернiстю”, переконаються, що для оволодiння Формотворчими не конче необхiднi знання точних i природничих наук. Я не сумнiвався, що до пори до часу вони триматимуть свої здогади при собi, та рано чи пiзно витiк iнформацiї станеться — через родичiв, друзiв, наближених. Але тодi вже ввiйде у вирiшальну фазу операцiя з „пiдсадними качками”, яким я призначав чiльну роль у всьому моєму планi. Цi люди, найманцi з Еватора, мали влитися в лави запричащених „за високою майстернiстю” i разом з ними скласти ядро моєї команди, мiцний фундамент майбутнього Дому Джерела...
Я глянув на свiй наручний електронний годинник, подарований менi Брендою, — шедевр наукової думки в поєднаннi з останнiми досягненнями магiї. Складовою частиною їхнього механiзму був крихiтний Сапфiр, що контактував з Формотворчими, i це дозволяло їм точно вiдраховувати час Основного потоку, а отже, подавати iнформацiю про перебiг часу в рiзних свiтах. Цей годинник ще жодного разу не помилявся — нi в Тунелi, нi при миттєвому перемiщеннi, вiн функцiонував навiть у Безчасiв’ї. Моя сестра зi скромностi не називала себе генiєм, але я дедалi бiльше переконувався, що вона таки генiй. Нещодавно Брендi навiть вдалося „подружити” свiй комп’ютер з Джерелом. У деталях цiєї „дружби” я розiбратися не змiг, але цiлком усвiдомлював, що сестра отримала в своє розпорядження потужний магiчний iнструмент iз неймовiрно високим творчим i руйнiвним потенцiалом. Та найдивнiше, що я нiтрохи не боявся Бренди, хоча й пiдозрював, що вона стала набагато могутнiша мене. Я знав, що можу в усьому покластися на неї, можу довiряти їй, як нiкому iншому...
Годинник показував, що на Землi Артура, на довготi Авалона, йшла третя попiвночi. Я переключив циферблат на Країну Вiчних Сутiнкiв — там починалася сiєста. Далi, на Землi Гая Аврелiя, в Європi був пiзнiй вечiр. Що ж, i там, i там час зручний. Якщо вже менi не спиться, можна побалакати з моїм уповноваженим в Екваторi й довiдатися, як просуваються справи з вербуванням „пiдсадних качок”.
Я пiдiйшов до великого дзеркала, що висiло на стiнi, й надiслав виклик. Приблизно за пiвхвилини на зв’язок зi мною вийшов мiй кузен Дiонiс — тридцять сьомий принц Сутiнкiв, що носив це iм’я. Чорноволосий i чорноокий, з вiчно серйозним обличчям i меланхолiйним поглядом, вiн не мав нiчого спiльного зi своїм легендарним i легковажним тезкою Дiонiсом Першим, якого в багатьох свiтах вважали за бога. Сучасний
