сигарету й вiдверто милувався нею. Тепер менi нiчого було критися: вона знала, що я кохаю її, i знала, що моє кохання безнадiйне. Вона могла лише поспiвчувати менi... i собi також.
— Це принизливо, — нарештi сказала Дана. — Виходить, що так можна примусити покохати будь-кого.
— Аж нiяк, — заперечив я. — Нiхто нiкого не примушує. Ти можеш ввiйти в Джерело, а можеш i не входити в нього. I ти сама обираєш свого Провiдника. До того ж контакт за своєю природою вимагає спорiдненостi душ. Ти не змогла б пройти у Ворота, якби Брендон був неприємний тобi.
— Все одно це неправильно. Якщо зараз я занурюсь у Джерело, Брендоновi доведеться шукати собi iншого Провiдника. Я кохатиму його, а вiн — iншу. Я не хочу цього. Я хочу, щоб мiй чоловiк кохав мене.
— Вiн уже просив тебе стати його дружиною?
Дана ствердно кивнула:
— Так. Я погодилася.
— Та вже ж! — мимоволi вихопилося в мене. — Ти багато на що погодилася... — Я знiяковiв i опустив очi. — Вибач...
Дана встала i пiдступила до мене.
— Артуре, я повинна пояснити тобi...
— Ти нiчого не повинна. Я не маю права втручатись у твоє особисте життя.
— Нi, таки маєш. Бо сам визнав, що кохаєш мене. А я... кохаю тебе.
Я пiдвiв погляд i вдивився у звабливу глибину її чарiвних смарагдових очей.
— Але ж ранiше ти казала, що я просто подобаюся тобi.
— Я збрехала. Ти змусив мене збрехати. Не можна вимагати вiд жiнки зiзнання в коханнi, якщо вона не впевнена в твоїх почуттях.
— Тодi я теж не був упевнений, — вiдповiв я i пригорнув її до себе.
Якийсь час ми стояли обiйнявшись i мовчали. Думали про майбутнє, що не обiцяло нам обом нiчого доброго.
— Артуре, — озвалася Дана. — Хочеш знати, чому я...
— Нi, — квапливо сказав я. — Не хочу.
— Тобi боляче про це чути?
— Так.
— Менi теж болiло. Вiд того, що ти з Дейдрою... Всi цi пiвроку, вiдколи зустрiла тебе, я просто скаженiла з ревнощiв. I що далi, то дужче... А потiм з’явився Брендон. Я думала, що зможу покохати його... тобi на зло. Я дуже хотiла — i не змогла...
— Ще не вечiр, — сказав я.
— Ти про Джерело? — запитала Дана, мiцнiше пригорнувшись до мене.
— Так. Це твiй шанс забути мене.
Вона пiдняла голову, i нашi погляди зустрiлися. В її очах я прочитав бажання, що цiлком збiгалося з моїм. Ми поцiлувалися — без пристрастi, а нiжно й сумно, як цiлуються перед вiчною розлукою.
— Ти вже вирiшила? — приречено запитав я.
Замiсть вiдповiдi Дана вивiльнилася з моїх обiймiв i бiгцем кинулася до Джерела. Незважаючи на важке святкове вбрання, вона бiгла досить прудко, i менi вдалося наздогнати її лише в кiлькох метрах вiд парапету. Я схопив Дану за руку, вона спробувала вирватися, i в результатi ми обоє опинилися на травi. Перекинувши її навзнак, я став покривати її лице палкими поцiлунками.
— Пусти мене, — заблагала Дана. — Пусти до Джерела. Я покохаю Брендона.
— Нi, — вiдповiв я, розстебнувши лiф її сукнi. — Не зараз. Згодом ти скупаєшся в Джерелi й покохаєш Брендона. Але зараз твоя любов належить менi.
Дана схлипнула, потiм подивилася менi в очi i ствердно кивнула:
— Я так довго чекала цього...
Ми кохалися, забувши про все на свiтi. Ми не звертали уваги на Джерело, що вирувало поруч, дедалi дужче збуджуючись разом з нами. Коли на нас вогненним дощем стали сипатися жарини, обпалюючи нашу шкiру, ми вже дiйшли такого стану, що просто не могли зупинитися. Шаленство Джерела лише розпалювало нашу пристрасть; ми сприймали це як феєрiю, влаштовану на честь нашого кохання. А в момент кульмiнацiї нашого фiзичного й емоцiйного єднання, що зазвичай зветься оргазмом, Джерело вибухнуло в завершальному акордi грандiозної симфонiї первозданних сил i поглинуло нас обох...
Я виринув на поверхню, пирхаючи й вiддихуючись. Джерело було спокiйне, i крiзь товщу води я бачив пiд собою блакитну безодню, яку щойно покинув.
Отже, попри свiй намiр, я все-таки скупався в Джерелi, тримаючи контакт з Дейдрою. Iншого виходу не мав — коли Джерело поглинуло мене, я мусив пройти Коло Адептiв. А Дану течiя вiднесла на Шлях Посвяти. Вона здобула Силу — i водночас закарбувала в собi сутнiсть Брендона. Так само як я — Дейдрину...
А проте я не шкодував, що так сталося. Ми з Даною пiзнали надзвичайнi вiдчуття. Це було кохання, пiднесене до степеня нескiнченностi. Це була справжня фантастика! Заради таких захопливих миттєвостей варто страждати все своє життя...
Я пiдплив до парапету й вибрався на нього. Щойно залишивши Джерело, я миттю став сухий — вода в ньому була перенасичена енергiєю, i мiй органiзм автоматично позбувався її надлишкiв, вiдновлюючи природний баланс речовин.
Я пройшовся по периметру водоймища, i зiскочив бiля голої дiвчини, що спокiйно спала пiд парапетом у м’якiй травi. Її чарiвне личко промiнилось умиротворенням, а на вустах грала щаслива усмiшка.
Я теж усмiхнувся — щасливо i трохи сумно. Присiв поруч з Даною i кiлька хвилин лагiдно дивився на неї, не наважуючись розбудити. З власного досвiду я знав, що наслiдки закарбування позначаться не одразу, та все одно боявся побачити в її очах вiдчуженiсть i каяття.
Врештi я обережно викликав Образ Джерела i замовив для себе й Дани одiж. Менi годилося абищо, бо в будь-якому разi я мав повернутися прямiсiнько в свої королiвськi шати. А от з Даниним вбранням довелося попрацювати, щоб воно було схоже на те, яке згорiло у Джерелi.
Впоравшись iз цiєю справою i вдягнувшись, я про всяк випадок перевiрив стан Ворiт — i тут мене чекав неприємний сюрприз. Джерело перенесло нас трохи вперед за часом матерiального свiту — приблизно на двi сотi секунди. Тепер я бачив лише одне входження, останнє. Це була жiнка — Бронвен чи Бренда. А Моргана я прогавив...
Дана поворушилась, розплющила очi й сонно подивилася на мене.
— Артуре, любий...
Я прилiг поруч, обiйняв її й нiжно поцiлував.
— Як ти?
— Нормально. Правда, трохи хвилювалася, коли вибралася з Джерела i не побачила тебе. Чому ти так затримався?
— Бо мав пройти всi дев’ять рiвнiв Кола Адептiв, — пояснив я. — А ти до якого дiйшла?
— Лише до третього.
— Для початку гарний результат. I взагалi, все було чудово. — Я знову поцiлував її. — Ти не шкодуєш, сонечко?
Данинi очi засяяли.
— Нiскiлечки! Я така щаслива!.. Давай ще раз.
Я зiтхнув:
— Скоро ти вiдчуєш...
Вона рвучко затулила менi рота долонею.
— Мовчи! Анi слова про Брендона. Зараз я кохаю тебе i хочу лише тебе. Може, завтра почну
