Ляльковий дім

Лист!.. У скриньці! (Тихенько крадеться до дверей передпокою.) Лежить там… Торвальде, Торвальде… тепер нам немає порятунку!

Фру Лінне (виходить з костюмом у руках з кімнати ліворуч). Ну, я вже не знаю, що тут лагодити. Поміряти б?

Нора (тихо і хрипко). Кристино, іди сюди.

Фру Лінне (кидаючи плаття на диван). Що з тобою? Ти сама не своя.

Нора. Іди сюди, бачиш лист? Там. Дивися крізь скло у скриньку для листів.

Фру Лінне. Ну-ну, бачу, бачу.

Нора. Від Крогстада…

Фру Лінне. Норо… ти позичила ті гроші у Крогстада?

Нора. Так. І тепер Торвальд про все дізнається.

Фру Лінне. Повір мені, Норо, так буде найкраще для вас обох.

Нора. Ти ще всього не знаєш. Я підробила підпис.

Фру Лінне. Та боронь боже…

Нора. Я хочу просити тебе лише про одне, Кристино, — щоб ти була за свідка.

Фру Лінне. За якого свідка? У чому?

Нора. Якщо я втрачу розум, — а це легко може статися…

Фру Лінне. Норо!

Нора. Чи якби зі мною сталося щось інше — таке, що перешкодило б мені тут бути…

Фру Лінне. Норо, Норо, ти не в собі!

Нора. То якби хто взяв провину на себе, — ти розумієш?..

Фру Лінне. Так-так, але як тобі на думку спало…

Нора. Ти засвідчиш, що це неправда, Кристино. Я іще не втратила розуму. Я добре розумію все і кажу тобі: ніхто нічого про це не знав. Я сама все зробила. Пам'ятай!

Фру Лінне. Так-так. Але я все-таки не розумію…

Нора. Як же тобі зрозуміти? Тепер повинно статися диво.

Фру Лінне. Диво?

Нора. Так, диво. Але воно жахливе, Кристино, не треба його нізащо в світі!

Фру Лінне. Я негайно ж піду поговорю з Крогстадом.

Нора. Не йди до нього. Він тебе образить.

Фру Лінне. Був час, коли він готовий був зробити для мене все, що завгодно.

Нора. Він?

Фру Лінне. Де він живе?

Хельмер (з кабінету, стукаючи у двері). Норо!

Нора. Звідки я знаю?.. Ага, ось його картка! (Виймає з кишені картку.) Але лист, лист!..

Нора (злякано скрикує). Га! Що таке? Що тобі?

Хельмер. Ну-ну, не лякайся. Ми не йдем. Адже ти замкнула двері. Мабуть, міряєш?

Нора. Так-так, міряю. Ах, яка я буду гарненька, Торвальде!

Фру Лінне (прочитавши напис на картці). Він живе тут за рогом.

Нора. Так. Але нічого з цього не вийде. Порятунку нам немає. Адже лист у скриньці.

Фру Лінне. А ключ у чоловіка?

Нора. Завжди.

Фру Лінне. Нехай Крогстад зажадає повернути його листа нерозкритим… Хай знайде привід…

Нора. Але саме в цей час Торвальд завжди…

Фру Лінне. Затримай його. Побудь з ним поки що… Я вернуся якнайшвидше. (Швидко виходить через передпокій.)

Нора (іде до дверей кабінету, відчиняє і заглядає в кімнату) . Торвальде!

Хельмер (з іншої кімнати). Ну, чи впустять нарешті людину в її власну вітальню? Ходімо, Ранку, поглянемо. (На дверях.) Та що це значить?

Нора. Що таке, любий?

Хельмер. Я сподівався, зі слів Ранка, чудесної сцени з переодяганням…

Ранк (на дверях). Я так зрозумів, але, мабуть, помилився.

Нора. Ніхто не побачить мене у всьому блиску до завтрашнього вечора.

Хельмер. Але, люба Норо, ти якась змучена. Від репетиції?

Нора. Зовсім ще не репетирувала.

Хельмер. Однак це потрібно…

Нора. Вельми потрібно, Торвальде. Але я нічого не можу вдіяти без тебе. Я все забула.

Хельмер. Ну, ми швидко це відновимо в пам'яті.

Нора. Так, ти вже неодмінно допоможи мені, Торвальде. Обіцяєш? Ах! Я так боюсь. Таке велике товариство… Пожертвуй мені весь цей вечір. Щоб жодної справи — пера в руки не брати! Як? Обіцяєш, любий?

Хельмер. Обіцяю. Весь вечір цілком буду до твоїх послуг, бідне моє, безпорадне творіннячко. Гм! Так… Спершу тільки… (Іде до дверей в передпокій.)

Нора. Чого тобі туди?

Хельмер. Тільки глянути, чи нема листів.

Нора. Ні-ні, не треба, Торвальде!

Хельмер. Чого тобі ще?

Нора. Торвальде! Я прошу тебе! Там немає нічого.

Хельмер. Дай же глянути. (Хоче йти.) Нора кидається до піаніно і починає грати тарантелу. (Зупиняється біля дверей.) Ага!

Нора. Я не зможу танцювати завтра, якщо ти не попрацюєш зі мною.

Хельмер (іде до неї). Справді, ти так боїшся, любонько?

Нора. Страшенно. Давай негайно ж. Час є ще до вечері. Сідай і грай мені, любий. Показуй, учи мене, як завжди!

Хельмер. З охотою, з великою охотою, якщо ти так хочеш. (Сідає за піаніно.)

Нора (вихоплює з картонки тамбурин і довгий барвистий шарф, похапливо загортається в нього, потім одним стрибком стає посеред кімнати й гукає). Грай же! Я танцюю!

Хельмер грає, а Нора танцює. Доктор Ранк стоїть позаду Хельмера і дивиться.

Хельмер (граючи). Повільніше, повільніше…

Нора. Не можу інакше.

Хельмер. Не так бурхливо, любонько!

Нора. Саме так! Так і треба!

Хельмер (обриваючи). Ні-ні, це зовсім не годиться.