Ляльковий дім

закону.

Нора. Нізащо не повірю, щоб дочка не мала права позбавити вмираючого старого батька тривог і гіркоти! Щоб дружина не мала права врятувати життя своєму чоловікові!.. Я не знаю точно законів, але впевнена, що десь у них повинно бути це дозволено. А ви, юрист, не знаєте цього! Ви, певно, поганий законник, пане Крогстад.

Крогстад. Хай так. Але на справах… які зав'язались у нас з вами, ви, звичайно, припускаєте, що я трохи знаюсь? Так от. Робіть що хочете. Але… якщо мене викинуть ще раз, ви будете в моїй компанії. (Вклоняється і виходить через передпокій.)

Нора (після хвилинних роздумів, підводячи голову). Е, що там! Залякати мене хотів! Не така вже я. (Береться прибирати дитячі речі, та скоро перестає.) Але… Ні, цього все-таки не може бути! Я ж це зробила із любові.

Діти (на дверях ліворуч). Мамо, чужий дядько вийшов із воріт…

Нора. Так-так, знаю. Тільки нікому не кажіть про чужого дядю. Чуєте? Навіть татові!

Діти. Так-так, мамо. Але ти з нами ще пограєшся?

Нора. Ні-ні, не зараз.

Діти. Мамо, ти ж обіцяла!

Нора. Так, але я не можу зараз. Ідіть до себе, в мене стільки справ. Ідіть, ідіть, мої дорогі дітоньки! (Ласкаво спроваджує їх і зачиняє за ними двері. Потім сідає на диван, береться вишивати, та, зробивши кілька стібків, зупиняється.) Ні! (Кидає роботу, встає, йде до дверей у передпокій і кличе.) Елене! Давай сюди ялинку! (Іде до столу ліворуч, відмикає шухляду, знову зупиняється.) Ні, це просто неможливо!

Служниця (з ялинкою). Куди поставити, пані?

Нора. Туди. Посередині кімнати.

Служниця. Іще вам щось подати?

Нора. Ні, дякую, у мене все під рукою.

Служниця, поставивши ялинку, виходить.

(Починаючи прикрашати ялинку.) Сюди ось свічки, сюди квіти… Огидна людина… Нісенітниця, нісенітниця, нісенітниця! Нічого тут нема такого! Ялинка буде чудесна. Я все зроблю, як ти любиш, Торвальде. Буду співати тобі, танцювати…

З передпокою входить Хельмер з пакою паперів під рукою.

А!.. Вже повернувся?

Хельмер. Так. Заходив хтось?

Нора. Заходив?.. Ні.

Хельмер. Дивно. Я бачив, як Крогстад вийшов з воріт.

Нора. Справді?.. Ах, так, правда: Крогстад — він заходив сюди на хвилинку.

Хельмер. Норо, я бачу по твоєму обличчю, він приходив просити, щоб ти замовила за нього.

Нора. Так.

Хельмер. І до того ж, нібито сама від себе? Приховавши від мене, що він був тут? Чи не просив він і про це?

Нора. Так, Торвальде, але…

Хельмер. Норо, Норо, і ти могла піти на це? Змовлятися з такою людиною, обіцяти йому! Та, крім того, говорити мені неправду!

Нора. Неправду?

Хельмер. Ти хіба не сказала, що ніхто не заходив? (Погрожуючи пальцем.) Щоб цього більше не було, співуча пташко. У співучої пташки горлечко повинно бути завжди чисте, жодного фальшивого звука! (Обнімає її за стан.) Чи не так? Звичайно, я так і знав. (Випускає її.) Ах, як у нас тепло, затишно! (Перегортає папери.)

Нора (зайнята прикрашанням ялинки, після короткої паузи). Торвальде!

Хельмер. Що?

Нора. Я дуже рада, що післязавтра костюмований вечір у Стенборгів.

Хельмер. А мені дуже цікаво, чим ти здивуєш на цей раз?

Нора. Ах, це дурна витівка!

Хельмер. Ну?

Нора. Я ніяк не можу придумати нічого путнього. Все виходить якось по-дурному, беззмістовно.

Хельмер. Невже маленька Нора дійшла такого висновку?

Нора (заходячи ззаду і спираючись ліктями на спинку його крісла) . Ти дуже зайнятий, Торвальде?

Хельмер. Гм!

Нора. Що це за папери?

Хельмер. Банківські справи.

Нора. Уже?

Хельмер. Я дістав згоду попереднього правління на нагальні зміни в особовому складі службовців і в плані робіт. Я хочу присвятити цьому різдвяний тиждень. Хочу, щоб до Нового року все було налагоджено.

Нора. Так ось чому цей бідолаха Крогстад…

Хельмер. Гм!

Нора (як і раніш, спираючись ліктями на спинку крісла, тихенько перебирає пальцями волосся чоловіка). Якби ти не був такий зайнятий, я попросила б тебе зробити мені одну величезну послугу, Торвальде.

Хельмер. Послухаємо. Про що ж?

Нора. Адже ні в кого немає такого смаку, як у тебе. А мені б так хотілося бути гарненькою на цьому костюмованому вечорі. Торвальде, чи не можеш ти зайнятися мною, вирішити, ким мені бути і як одягнутись?

Хельмер. Ага, маленька, уперта моя, шукаєш рятівника?

Нора. Так, Торвальде, мені не впоратися без тебе.

Хельмер. Гаразд, гаразд. Подумаєм і, мабуть, зарадимо горю.

Нора. Ах, як гарно з твого боку! (Знову відходить до ялинки, пауза.) А як красиво вирізняються червоні квіти! Та скажи мені, в чому провина цього Крогстада, — щось справді дуже погано?

Хельмер. Він завинив у підробці документів. Ти маєш уявлення, що це таке?

Нора. Чи не від злиднів він це зробив?

Хельмер. Так, або, як багато хто, — з легковажності. І я не такий безсердечний, щоб безповоротно засудити людину за один такий учинок.

Нора. Справді це так, Торвальде?

Хельмер. Інколи той, хто упав, може знову підвестися морально, якщо відверто визнає свою провину і зазнає покарання.

Нора. Покарання?..

Хельмер. Але Крогстад не пішов цим шляхом. Він викрутився всілякими правдами і неправдами, і це, власне, згубило його морально.