Однак цього разу навiть мистецтво Квалi виявилось безсилим. Бiльше ми не знайшли нiчого.
Дорогою в табiр я в думцi намалював картину злочину. Двоє бiлих i двоє негрiв вирушають у джунглi. Один бiлий знiмає на кiноплiвку диких тварин, другий охороняє його. Табiр вони влаштовують на мальовничiй полянi над ущелиною… Всi четверо йдуть до озера. Бiлий носорог, потривожений тиранозавром, атакує маленький загiн. Негри падають його жертвами. Носорог смертельно поранений мисливцем. Раптом над носорогом виростає потворна громада тиранозавра. Оператор встигає зняти кiлька кiнокадрiв. Поки тиранозавр шматує носорога, оператор i мисливець вiдступають з поля битви i повертаються до табору. Тепер їх тiльки двоє. Вони володiють сенсацiєю, яка може принести славу i грошi. Господар становища - оператор, що сфотографував потвору. Вранцi виникає суперечка, яка закiнчується пострiлом з карабiна восьмого калiбру. Оператор падає мертвим. Мисливець вириває касету з плiвкою з апарата. Кiнокамера летить в ущелину. Мисливець закопує тiло i вирушає назад. Проявивши кiноплiвку, вiн вiдсилає знiмок мiстеру Леслi Бейзу…
- Квалi, - звернувся я до негра, -нiхто не повинен знати, що ми знайшли рештки апарата, папiросу i кулi. Нiхто. Ти зрозумiв мене?
- Квалi зрозумiв, начальник. Квалi буде нiмий, мов карабiн, з який вийняли затвор…
Ми уклали союз мовчання.
Коли ми пiдiйшли до табору, я зразу вiдчув: тут сталося щось несподiване. Чорнi мисливцi мовчки стояли навколо непорушного бiлого предмета.
Джонсон i Персi Вуфф похмуро сидiли в наметi.
- Шкода, що вас не було, шефе, - мовив Джонсон.
- А що сталося?
- Нас навiдав 'злий дух' . Двоє негрiв уже в раю, а третiй буде там до заходу сонця. Зрештою, хай вам розкаже вiн, - старий мисливець кивнув на Персi. - Вiн був присутнiй на всьому спектаклi, а я встиг тiльки на кiнець.
Я подививсь на Персi.
- Менi захотiлось скупатись, - почав вiн, не дивлячись менi у вiчi, - i я звелiв неграм налякати крокодилiв. Негри зчинили диявольський галас, а потiм почали вiдгороджувати мiсце для купання. Я в цей час стояв на терасi i дивився в бiк озера. Раптом я помiтив щось чорне. Воно швидко пливло, нагадуючи велетенського крокодила. Паща в нього була метрiв три завдовжки, а зуби ось такi… - Персi показав рукою, якої довжини були зуби.
- Треба було попередити негрiв про небезпеку, а не розглядати зуби, - рiзко кинув Джонсон.
- А зуби ось такi, - повторив мiй заступник, не звертаючи уваги на слова мисливця. - Коли негри його помiтили, вони кинулися врозсип, але було пiзно. Ця тварюка вибралась на мiлке мiсце, пiдвелася на заднi лапи i вистрибнула на берег. Я догадався, що це та потвора, що на знiмку Рiчардса. Вмить вона наздогнала одного з негрiв, розiрвала його на шматки i зжерла на моїх очах. Потiм тварюка стрибнула до другого негра, який, втiкаючи пошкодив ногу об корiння дерева… Чули б ви, як вiн заревiв… Якийсь негр, здається Мулу, кинувся вперед i вдарив потвору списом. Спис зламався, мов сiрник, а тварюка вiдкинула негра ударом хвоста, схопила свою жертву i стрибнула в рiку. В цю мить прибiг Джонсон…
- Я всадив у цього диявола не менше десятка куль, - хрипко проказав мисливець. - Одна з них дуже не сподобалася йому, бо вiн пiрнув. Ми вже вирiшили, що йому капут. Але хижак виринув далеко попереду i на третiй швидкостi зник, так i не випустивши негра, перекушеного майже пополам…
- Що з Мулу? - запитав я.
- Безнадiйний.
До мене пiдiйшов Квалi.
- Мулу вмирай, - тихо сказав вiн.
По його чорнiй щоцi котилися сльози.
На свiтанку ми поховали Мулу i приступили до спорудження великого плоту. Мали намiр пливти на ньому за пораненим тиранозавром, що зник в очеретах на протилежному березi озера. Ми розраховували, що коли ящiр не здохне вiд ран, то зумiємо добити його. Захопити таку потвору живцем годi було й думати. На перший раз я хотiв добути шкуру, череп i деякi кiстки. Особливо цiкавила мене будова заднiх кiнцiвок, з допомогою яких такий велетень мiг стрибати, мов кенгуру.
Пливти за ящером повиннi були Джонсон, я, Квалi i дев'ятеро чорних воїнiв. Персi з рештою носильникiв я вирiшив послати в головний табiр за додатковим спорядженням. Мiй заступник не заперечував проти такого доручення.
Вранцi наступного дня плiт був готовий. Шiсть довгих, товстих стовбурiв мiцно зв'язали нейлоновими канатами. Три пари весел i косий парус на довгiй щоглi давали змогу розвивати значну швидкiсть. На плiт ми поставили ще один, невеличкий, бамбуковий, для плавання по вузеньких притоках в очеретi. Вантаж складався iз зброї, канатiв, мiцних нейлонових сiтей i продовольства.
Тепер треба було вiдiбрати чорних воїнiв. Але негри були так наляканi тиранозавром, що навiдрiз вiдмовлялися пливти з нами. Стиснувши зуби, мисливцi хитали головами. Жоден з них не хотiв ступити на плiт.
Врятував становище Квалi. Вiн вийшов наперед, владно пiдняв руку i швидко заговорив. Незабаром воїни засперечалися мiж собою. Однi вказували на озеро, iншi били себе в груди, втикали наконечники списiв у землю. Квалi знову заговорив. Але не встиг вiн закiнчити, як суперечка розгорiлася з новою силою.
Я вiдчував, що вирiшується доля походу, але боявся втручатись, щоб не зiпсувати справу. Та ось Квалi пiдiйшов до мене i спитав, скiлькох воїнiв я вiзьму з собою.
Я сказав.
- Вибирай, - мовив Квалi. - Тепер кожний хоче пливти з тобою…
- Як же ти добився цього?
- Пояснив великий закон мисливцiв джунглiв, - вiдповiв молодий негр. - Сказав, що великий хижак - гiрше бельгiйський чиновник… Обiцяв, що кожен одержить стальний нiж, десять доларiв i штани.
Я згодився.
Через годину - плiт виплив на широку гладь озера. Воно виявилось глибоким. Навiть поблизу берега довга жердина не дiставала дна.
Я гляну у бiнокль на наш табiр. Вiн уже спорожнiв. Очевидно, Персi й носильники теж вирушили в дорогу,
Почало припiкати сонце. Ми натягли тент i полягали пiд ним. Я продовжував оглядати поверхню озера i темну смугу берега.
В одному мiсцi ми попливли широким покрученим протоком вглиб очерету. Джонсон i я стояли з готовими до пострiлу карабiнами, Двадцять пар очей напружено вдивлялись у лiс тонких бурувато-зелених стебел i вузького загостреного листя.
Нестерпна спека пекла шкiру, ставало важко дихати, перед очима спалахували райдужнi кола. Протiк то звужувався, то розширявся. В зелених стiнах, що оточували його, не було видно жодного вилому.
Напруження, що охопило нас при вступi в очерет, почало слабнути, як раптом…
Квалi, що стояв на носi плоту, остерiгаючи, пiдняв руку. В цю мить ми вiдчули неймовiрно бридкий сморiд. Водночас в очеретi щось важко затрiщало. Гребцi вихопили весла з води i вiдступили до середини плоту. Далi все замигтiло, як у стрiмкому фантастичному снi…
В стiнi очерету з'явився широкий вилом, а в глибинi його, метрiв за десять вiд берега, важко пiдвелося щось величезне, схоже на гiгантського крокодила. Його блискуча луска вiдливала золотом i зеленню. Велетенська багрова паща широко розкрилась, оголивши два ряди зубiв-кинджалiв. Вiдштовхнувшись могутнiми перетинчастими лапами, потвора стрибнула до плоту, але промахнулась i важко гепнулась у зарослi. Залунали пострiли. Джонсон вистрiлив тiльки раз i випустив усю обойму туди, де трiщав очерет.
Не встиг я перезарядити карабiн, як очерет розсунувся, i величезне тiло тиранозавра стрибнуло у воду. Ранiше нiж ящiр встиг пiрнути, Джонсон двiчi вистрiлив. Плiт здригнувся, i на носi появилася величезна лапа з кривими кiгтями, а потiм голова хижака.
Трiснули нейлоновi канати, i наш корабель почав розпадатися. Але потвора була вже важко поранена, втрачала силу. Квалi сунув їй у пащу важке весло. Щелепи закрились, весло затрiщало. Ящiр на кiлька секунд завмер в єдиноборствi з людиною. Джонсон знову вистрiлив двiчi. Голова чудовиська зникла пiд плотом.
