Балтазар прибуває в понеділок

— Не розумію, що ви хочете сказати?

— Може, я не досить ясно спитав? Я хотів довідатися, чи не відомі ви й під іншим іменем? Наприклад, яке ваше конспіративне ім’я?

— Боюся, що ви припускаєтесь великої помилки, пане… Пробачте, я не знаю вашого прізвища.

— Для вас я лише слідчий у карних справах. Єдине, що мене цікавить, так це ваші чесні відповіді на мої запитання.

— Пане слідчий, боюся, що ви припускаєтесь великої помилки.

— Хочете сказати, що я вас із кимсь плутаю?

— Не знаю, чи неодмінно ви мене з кимсь плутаєте, але я певний, що ви склали собі хибну думку про мету мого візиту до Румунії.

— Яка ж це мета?

— Туристична, пане. Виключно туристична.

— Ви чули, мабуть, про трест «Небел»?

— Вперше чую. А що він виробляє, отой трест?

— Отже, ви ніколи не чули про трест «Небел»? І, звичайно, твердитимете, що не знаєте генерального директора тресту? Мені невідоме його справжнє ім’я. Кілька років тому він звався «Капітаном далекого плавання». Розумієте, я сподівався, що ви скажете мені його справжнє прізвище.

Шпигун був непорушний. Він мав той самий вигляд, з ледве помітною нудьгою, ніби вся ця історія його зовсім не стосувалася.

— На жаль, не можу задовольнити вашу цікавість.

— Ви любите плавати по Середземному морі?

— Звичайно, в мене є власний вітрильник з мотором.

— І де він зараз?

— В Марселі.

— Скажіть, ваш вітрильник так само комфортабельний, як «Небел II»?

— Тільки що говорили про трест «Небел». Тепер про якийсь вітрильник «Небел II». Чи є якийсь зв’язок між ними?

— Такий самий, як і той, що між вами й трестом «Небел».

— Пане слідчий, тепер ви дійсно мене зацікавили. Скажіть, прошу, про який трест мовиться?

— Трест особливий, шпигунський трест.

— Я не міг навіть уявити, що може існувати такий трест.

— І ви агент цього тресту. Агент не звичайний, агент номер перший.

— Я? Пане слідчий, я ошелешений тим, що в змозі придумати ваша багата, пишно багата фантазія.

— Так, пане, — продовжував Дуку, ніби не чуючи заперечення шпигуна, — ви агент номер перший тресту «Небел», ви Балтазар. Великий Балтазар, як ще вас називають. Повірте, вам немає сенсу вдаватися до ілюзії, що ви зможете нас обдурити.

Балтазар і тепер не втратив самовладання.

— Пане слідчий, коли я чую таке, я починаю турбуватися. Може, ви повинні були вирішити якусь справу, якої не в змозі розкрити, і, щоб не припиняти її, вирішили запідозрити мене в тому, у чому я не винен.

Дуку відчинив шухляду, вийняв звідти паспорт Генрі Балтазара й поклав його перед ним:

— Хочете ознайомитись із цим паспортом?

— Якщо ви наполягаєте, то будь ласка.

Балтазар узяв паспорт, оглянув його з удаваною цікавістю, згорнув і віддав Дуку.

— Дивно! Я не гадав, що може існувати людина, так схожа на мене. Уже заради одного цього варто було відвідати Румунію.

— Боюся, зрештою, що ви пожалкуєте, пане Балтазар. Мимохіть хочу вас поінформувати, що власник цього паспорта заговорив.

Дуку обманював, але це було вкрай необхідно зробити. Він сам себе запитував, як тепер реагуватиме шпигун? Балтазар довгим поглядом глянув на Дуку, потім на Богдана, ніби лише тепер помітив їх. Потім зробив ледве помітний жест, який мав означати: де моє не пропадало!

— Пане слідчий, я одразу здогадався, коли мене заарештували, що програв. Та мені було приємно вас трохи розіграти. Продовжувати, здається, немає сенсу. У мене враження, що ви занадто багато знаєте.

— Отже, ви визнаєте, що ви — Балтазар, Великий Балтазар, і перебуваєте на утриманні тресту «Небел»?

— Так. Я Балтазар, працюю на трест «Небел», але хочу звернути вашу увагу, що мені не подобається формулювання, ніби я перебуваю на утриманні тресту. Бо професію таємного агента я придбав не заради утримання, а для мого власного задоволення. Я, щоправда, одержую якусь суму грошей, але це не означає, що я перебуваю на утриманні тресту. Те, що я одержую, є моїм гонораром за кожну успішно завершену справу, а не зарплата. Будучи таким багатим, я, пане слідчий, не потребую утримання. Звичайно, коли б трест «Небел» був філантропічним закладом, то я й зовсім відмовився б від оплати. Та тому, що цей трест одержує прибутки, я був би великим дурнем, відмовившись від грошей. Це я хоті з уточнити для наступних поколінь. Отже, я не хочу, щоб у ваших досьє писалося, що Балтазар, Великий Балтазар одержував зарплату в тресті «Небел».

— Добре, пане Балтазар, ми врахували ваше уточнення й обіцяємо вам, що наступні покоління не матимуть помилкової думки про вашу діяльність.

— Дякую вам, пане слідчий.

— І тепер, здається, настав час запитати вас про мету вашого візиту до Румунії.

— Мета була не одна. Перша і найголовніша — одержати дуже важливу інформацію. Друга — реорганізація мережі агентів, яка працювала вкрай погано.

— Починайте розповідати про інформацію, яку ви відзначили як «дуже важливу».

— Трестові було відомо, що ви, румуни, побудували танк, найкращий з усіх танків у світі.

— Як трест дізнався про це?

Не знаю, мене це не цікавило.

— Добре!.. Продовжуйте!..

— Отже, трест, бажаючи попередньо довідатися, кого зацікавлять технічні дані вашого танка і яку суму він міг би одержати за них, почав зондаж, який перевищив найоптимістичніші сподіванки. За такої перспективи трест вирішив будь-якою ціною оволодіти секретними даними. А щоб успіх був гарантований, він послав мене. На Заході відомо, що Румунія вміє дуже добре зберігати таємниці. Це й було причиною того, що вибір тресту впав на мене. Та була й ще одна причина: страх, щоб нас не попередили інші служби інформації.

— Отже, трест вважав, що лише ви здатні довести до бажаного результату це не тільки делікатне, а й особливо важке завдання. А що зробили ви, щоб досягти успіху?

Балтазар усміхнувся з ледь помітною зверхністю.

— Пане слідчий, ви знаєте, що я Великий Балтазар. Навіть ризикуючи тим, що ви вважатимете мене за хвалька, я хочу запевнити вас, що заслуговую на свою репутацію, незважаючи на сьогоднішню невдачу. Той факт, що ви зуміли захопити мене, є результатом фатального випадку, а не моєї особистої помилки. Уточнюю, моєї помилки, бо помилки в інших були, серед них і в Боба.

— Хто такий Боб?

— Ви його знаєте під іменем Генрі Балтазара.

— Де ви поцупили його, вашого alter ego? — не стримався від запитання Богдан.

— Він не єдиний. Є ще два. Хоч і не так дуже на мене схожі. Але мій гримувальник уміє виправляти маленькі несхожості.

— Чому аж три? Одного з вас не досить? — запитав Богдан.

— При найскладніших завданнях я використовую всіх трьох. Приїзд до Румунії я вважав не особливо важким.

І тому взяв із собою лише Боба. Коли б я привіз із собою і Ореста, то запевняю вас, що сьогодні не сидів би перед вами. Жаль, що я недооцінив вас.