Історії в дев'яти книгах. КнигаІV: Мельпомена

Можливо «лисі» (фалакрой) тут означає недостатньо волохаті.
23.3. Дерево «понтікон» (понтійське?) – це можливо терен (Ргшшз зріпоза). Було висловлено думку, що «асхю» відповідає тюркському «аджи» – гіркий.
24,1. Геродот нараховує тут 5 племен або разом із гелонами (розд. 108) –6.
25.1. Тут, очевидно, Геродот не розрізнює такі далекі від грецької компетенції гірські пасма, як Урал та Алтай.
25.2. Сон, що нібито триває 6 місяців, імовірно, пов'язаний із полярними ночами, чутки про які дійшли до греків північного Причорномор'я.
26.1. Звичай про споживання м'яса померлих родичів разом із м'ясом тварин згадується Геродотом у зв'язку з массагетами (кн. І, розд. 216) та з племенами Індії (кн. III, розд. 99). Цей звичай мав магічне значення: придбання позитивних якостей предків.
26.2. Про використання черепів пор. розд. 65 цієї книги.
26.3. Свято поминів померлих родичів справлялося в давніх греків у день їхнього народження.
26.4. Рівноправ'я жінок із чоловіками пояснюється участю жінок первісних племен у полюванні та на війні, також як прослідок первісних групових шлюбів або наступної їхньої стадії – поліандрії (багатомужжя).
27,1. Етимологія назви арімаспів, наведена Геродотом, очевидно, не відповідає дійсності. Різні спроби встановити справжню етимологію цього етноніма (якщо йшлося про реальне плем'я) також не були успішними, як, напр., «мешканці пустелі» або «власники диких коней» тощо.
28,1. Відомість про надто суворі зими скіфської країни, очевидно, є наслідком перебільшення незвичного для давніх греків холодного клімату. note 4
28.2. Справді, під час надто холодних зим і тепер прибережні частини Чорного та Азовського морів замерзають і на них утворюється крига. Проте відомість про тривалість холодів протягом 8 місяців, звичайно, не відповідала дійсності.
28.3. В різних рукописах поряд із назвою «сінди» (сіндой) зустрічається назва «ін-ди» (індой). Цей варіант цікавий тим, що зближується з назвою ріки Інду, від якої одержав назву і ввесь індійський субконтинент. У давньоіндійській мові «сіндху» була загальна назва ріки. Іранська форма цієї назви «Гінду». Не виключається можливість перебування індо-арійських племен на території Сіндіки (на Таманському півострові, розд. 86).
28.4. Витривалість скіфських коней дивувала давніх греків. Відсутність мулів та ослів у Скіфії античні автори неправильно приписували холодному кліматові країни.
29,1. Щодо відсутності рогів у скіфських биків Геродот висловив свою власну думку (пор. кн. II, розд. 95) на відміну від тих місць, де він лише переказує чужі думки. Тут характерне для античних авторів посилання на давній епос, як на історичне джерело.
30,1. Так само Плутарх свідчить, що в Елеї (Еліді) на Пелопоннесі не народжуються мули через прокляття Ойномая, який так полюбляв коней, що не допускав їхнього схрещення з ослами.
31,1. Щодо білого пір'я, тобто снігу, пор. розд. 7 (прим. 2).
32.1. Про гіпербореїв було в розд. 13 (прим. 3), розд. 32 і 33.
32.2. Про, напевне, міфічних гіпербореїв ідеться і в інших літературних джерелах.
33.1. Ці «священні дари», пов'язані з культом Аполлона. їх приставляли всі племена, що визнавали цей культ. Є припущення, що цей переказ зв'язаний з існуванням давніх торговельних шляхів.
33.2. Малійська затока, в яку вливається річка Сперхей між Малідою та Епікнемі-дійською Локрідою навпроти Кенайського мису на Евбеї.
33.3. Острів Андрос: на ньому, очевидно, не було культу Аполлона, але існував культ Діоніса.
33.4. Імена Гіпероха і Лаодіка, імовірно, були епітетами богині Артеміди. Перфе-реями називалися так звані теори, тобто священні посланці.
34.1. Присвята волосся божествам дівчатами перед весіллям та юнаками після досягнення віку ефебів (юних громадян) була поширеним у давній Греції звичаєм.
34.2. Могили на Делосі, що про них згадується тут, було відкрито археологами і це є свідченням обізнаності Геродота з топографією острова.
35.1. Арга і Опіда, можливо, також епітети богині Артеміди, але є припущення, що це імена місцевих богинь, культ яких було витіснено культом Артеміди.
35.2. Ейлейтія – давньогрецька богиня дітородіння:
35.3. Олен – даній міфічний поет або лікієць, або гіпербореєць, якого Геродот уважав за автора давніх гімнів на честь Аполлона.
36.1. Абарід – навряд чи реальна особа. Йому приписували авторство поеми про подорож Аполлона до гіпербореїв, а також інші поетичні твори.
36.2. Геродот висловлює сумнів, що Океан – це ріка, яка обтікає коло земель, і гадає, ніби його існування було вигадкою Гомера (кн. II, розд. 21 і 23). Така сама ідея була в логографа Гекатея, з яким полемізував Геродот. Гекатей гадав, що аргонавти з річки Фасіс (Ріоні) пропливли Океаном, потім Нілом і досягли Середземного моря.
36.3. Гекатей накреслив географічну карту світу цілком апріорно, не зважаючи на відомості своїх попередників, сучасників та свої власні і не дбаючи, щоб привести всі ці відомості до ладу.
37.1. Тут ідеться про Індійський океан і його Перську затоку, хоч давнім грекам добре було відоме і власне Червоне море.
37.2. Із племен Закавказзя Геродот називає лише колхів та саспейрів.
37.3. Під Північним морем тут розуміється Понт Евксін (Чорне море).
37.4. Чотири країни цих племен утворюють лінію від півночі до півдня, яка відокремлює схід (Азію) від Європи. Річка Фасіс також становить межу між Азією та Європою.
38,1. Дві континентальні смуги землі, що простягаються від ріки Фасіс на захід уздовж Понту та Геллеспонту на півночі, а на півдні від Маріандінської затоки до Тріопійського мису,– це власне і є Мала Азія, яка в античних авторів часто називається просто Азією.
39.1. Геродот не знав нічого про існування Перської затоки та справжньої форми Аравійського півострова. В нього Ассірія те саме, що й Месопотамія. Аравія в нього заклю-чає крім власне Аравії також і Аравійську пустелю в Африці.
39.2. Під «нашим морем» Геродот розуміє Середземне море. note 5
39.3, Чи вважав Геродот Єгипет належним до Африки (в нього – Лівії), чи до Азії, залишається неясним із різних місць його тексту.
39.4. «Три народи» – тут народи Ассірії (Месопотамії), Аравії та Фінікії (включаючи до неї Палестину).
40.1. Південним Ерітрейським морем Геродот називає море на півдні Азії та Лівії. Це в нього Індійський океан, Червоне море та Перська затока.
40.2. Грецьке слово «еремос» (пустеля) в Геродота має різноманітні значення. Це і власне пустеля і не залюднена місцевість, а також місцевість, не придатна для заселення. Як прикметник він уживає це слово для незаселених гір, а також островів, покинутих людьми країв та міст. Степи він також називає цим словом.
42.1. Перша згадка про поділ землі на три частини – Азію, Лівію та Європу є в Пінда-ра (518-438 до н. є.). Такий поділ, очевидно, був і в Гекатея (див.: Дитмар А. Б. Рубежи ойкумены.– М.: 1973).
42.2. Хоч Геродот не вірив розповіді фінікійців про те, що обігнувши Африку з східної сторони, вони бачили сонце праворуч від себе, але так воно і було, якщо розповідь про плавання фінікійців навколо Африки була правдивою.
43.1. Внук того Зопіра, який допоміг персам здобути Вавілон (кн. III, розд. 153), і від котрого Геродот одержав це повідомлення, утік до Афін.
43.2. Мис Солоент – його місцеположення не визначено.
44.1. Перша ріка, в якій живуть крокодили,– це Ніл (див. кн. II, розд. 32, 68-69).
44.2. Скілак із Каріанди в Карії (кінець VI ст. до н. є.), якому Гекатей та Геродот завдячують відомостями про Каспійське море, країнах навколо нього та їхніх мешканців.