Принц Ґаллії

— Ніскілечки, — запевнив її Філіп. — Бланчині друзі — мої друзі.

— А значить, ми з вами друзі. От і добре! Може, тоді вип’ємо, як кажуть німці, на брудершафт?

— Цебто на ти? Чудова ідея! Зрештою, ми не такі вже й далекі родичі — король Ґаллії Людовік П’ятий був нашим спільним прапрадідом. До того ж мені важко говорити „ви“ гарненьким дівчатам, особливо таким красуням, як… як ти, Гелено.

Вони випили на брудершафт.

— Отже, — мовила потім ґрафівна, — мені розповідати про Ізабеллу та Еріка зараз, чи зачекаєте до ранку?

— Зараз, але тільки в загальних рисах, — відповіла Бланка. — Куди вони подалися? І що це за натяк на можливе відречення від Господа Ісуса?

— І тебе це дуже бентежить, — всміхнулася Гелена. — Не турбуйся, Ізабелла і в гадці не має відрікатися від християнства. Йдеться лише про перехід у грецьку віру.

— Ага! — здогадався Філіп. — Кузен Ерік повертається на Балкани.

Гелена ствердно кивнула:

— Навесні в Далмації та Герцеговині знов намічається повстання проти візантійського панування, і цього разу більшість тамтешній вельмож схильні визнати Еріка своїм вождем, правда, за умови, що він прийме православ’я.

— І Ізабелла разом з ним?

— Так. Щоб вийти за нього заміж.

— Ага! — сказала Бланка.

— Саме так. Після навернення в грецьку віру її шлюб з кузеном Пуатьє вважатиметься недійсним, вірніше, сумнівним за православними канонами, і будь-який грецький єпископ може звільнити її від усіх зобов’язань, що накладені на неї колишнім шлюбом.

Філіп схвально гмикнув:

— Хитро задумано. Таким чином, наші втікачі незабаром одружаться і, якщо їхній задум увінчається успіхом, за рік стануть правителями Далмації та Герцеговини. Що ж, непогано. В плані свого суспільного становища кузина Ізабелла небагато втрачає… крім істинної віри, звичайно, — додав він, лукаво поглянувши на Бланку. — Та й кузен Ерік не схибив, закохавшись в Ізабеллу Юлію, - її родове ім’я Філіп промовив з особливим притиском.

— Про що ти? — запитала Гелена.

— Здається, я розумію, — озвалася Бланка, докірливо дивлячись на Філіп. — І в усьому він шукає політичне підґрунтя, нестерпний такий!… А втім, кузино, в цьому щось є. Балканські слов’яни, хоч вони й грецького віросповідання, політично більше тяжіють до Рима, ніж до Константинополя, а тому шлюб кузена Еріка з троюрідною сестрою правлячого імператора значно зміцнить його позиції.

— Ах! — в удаваному відчаї сплеснула руками Гелена. — Чому тоді я не втекла з Еріком! Я ж двоюрідна сестра Авґуста Юлія.

Всі троє весело розсміялися, і останні хмари над їхніми головами розсіялися.

— До речі, — спитав Філіп. — Коли вони втекли?

— Сьогодні вранці, о восьмій годині, коли товариство ще міцно спало після вчорашньої пиятики. Кузен Ерік залишив для Марґарити листа, в якому повідомляє, що змушений негайно повернутися на батьківщину, і всіляко перепрошує за свій квапливий від’їзд. А що стосується Ізабелли, то вона „хворітиме“ до завтрашнього вечора — на той час вони з Еріком вже мають бути в Беарні…

— Чорти лисі! — не дуже ґречно перебив її Філіп. — Чом тоді вони не звернулися до мене? Я б…

— Я в цьому не сумнівалася, кузене, тому й переконала Еріка скоригувати свої плани, вибравши трохи довший, але безпечніший шлях. Замість прямувати до Барселони, він надіслав туди гінця з наказом для капітана свого корабля негайно відплисти до Порт-Вендора, а дворяни з його почту, що залишилися в Памплоні, мають приєднатися до нього та Ізабелли в Лурді…

— Я зараз же напишу розпорядження комендантові лурдського ґарнізону…

— Не варто, кузен. Це вже зроблено.

— Ким?

— Паном де Шатоф’єром.

— То він у курсі?!

— Так. Я порадила Ерікові довіритися твоєму конетаблю, і він послухався моїй поради. Ґраф Капсірський люб’язно погодився допомогти їм і дав супровідного листа, яким наказується комендантам всіх ґасконських ґарнізонів всіляко сприяти нашим утікачам і забезпечити їм надійну охорону, поки вони не зійдуть на Еріків корабель.

А Філіп похмуро похитав головою:

— Бачу, у вас все враховано, і на мене нічого не залишилося… Проте ні! Дещо все ж залишилося. Я візьму під свій захист Ізабеллину покоївку. Коли ґраф де Пуатьє дізнається, що вона покривала свою пані, то напевно захоче її порішити.

Гелена всміхнулася:

— І це враховано, кузене. Відсьогодні дівчина перебуває в мене на службі, і за її вчинки цілком відповідаю я. По суті, вона виконує мої накази.

— Ех! — зітхнув Філіп. — Гаразд, здаюся.

— І все-таки, — промовила Бланка. — Чому Ізабелла довірилася саме тобі? Чому не своїй сестрі?

— Ну, передусім, Марія вчора багато випила, а до того ж, уночі в неї був Фернандо. От Ізабелла і звернулася до мене, адже я відома авантюристка. — Гелена дзвінко розсміялася. — Окрім всього іншого, за мною був невеликий боржок.

— Це щодо Гамільтона? — поцікавився Філіп.

— Точно. І ти, либонь, думаєш, що в мене з ним роман?

— Я вже й не знаю, що думати, — чесно признався він.

— Скоро дізнаєшся. Скоро всі дізнаються. Це буде ще один сюрприз… — Гелена встала з ліжка і розправила сукню. — Ну, добре, я побігла. Бачу, кузене, ти вже наївся і тепер поїдаєш поглядом Бланку… Ні-ні, все гаразд. Не запевняйте мене, що моя присутність вам не заважає. Не люблю лицемірства, повторюю, хай навіть з найкращих спонукань. Я й так засиділась у вас, а мені треба ще розшукати Рікарда. Боюся, він знову налигався до чортиків. — Вона скрушно зітхнула. — Бідолашний мій хлопчик! Ума не приберу, що мені з ним робити. Останнім часом він поводиться так дивно, що я… Ой! Я знову розбазікалася. Будь він неладний, мій довгий язик! Всього найкращого, друзі.

З цими словами Гелена квапливо вийшла із спальні, але хвилю по тому вихором увірвалася назад і застала Філіп та Бланку, що стояли біля ліжка й цілувалися.

— О, Господи! — пробурмотіла вона розгублено. — Що на мене найшло?!… Даруйте, друзі, ради Бога. Я така нетактовна, я зовсім не скромна. Але я… Я це з кращих… Ох!… Перепрошую, кузене, та раз я вже повернулася… Загалом, скажи мені, Філіпе: ти справді любиш Бланку? Тільки відверто.

— Так, — відповів він, пристрасно дивлячись на Бланку. — Я її дуже люблю.

— І вона дуже любить тебе. Будь ласка, не кривдь її, дуже прошу… Вона просто обожнює тебе.

— Не скривджу, — пообіцяв їй Філіп. — Не хвилюйся, Гелено. Бланка сама не дасть себе скривдити.

— Ти тільки не подумай нічого такого, кузене…

— Боронь Боже, кузино! Запевняю тебе, я нічого такого не думаю. Зараз я взагалі не в змозі думати.

Гелена закотила очі і протяжно застогнала:

— Так, звісно! От я недотепа! Ну, що ж це зі мною діється?! Даруйте… Даруйте…

Вона підібрала спідниці і прожогом вибігла з спальні, гучно хряснувши за собою дверима.

— Гелена чудова дівчина, — сказав Філіп, знову подумавши про Рікард. — Така весела, товариська, безпосередня. І дуже душевна. У тебе гарна подруга.

— Так, гарна, — погодилася Бланка. — Вона найкраща з подруг. Я її дуже люблю.

— І вона тебе дуже любить. А як переживає за тебе, треба ж! — Він пильно