подивитися зблизька справжнє спортивне змагання майстрiв найвищого класу.
Роботи-полiцаї, допомагаючи собi замашними гумовими кийками, пiдтримували порядок на вулицях, що прилягали до стадiону. Iдоли в формених мундирах походжали тротуарами, байдуже годуючи духопеликами всiх, хто, як їм здавалося, порушив порядок. Тi уболiвальники, що пiдiгрiли себе вiскi чи джином, намагались триматися вiд iдолiв подалi. З власного досвiду вони знали: роботи-полiцаї куди гiршi й нещаднiшi за звичайних охоронцiв порядку, хоч i тi були далеко не ангели.
'Матч епохи' супроводжувався нечуваним ажiотажем у дiлових сферах. Рiч у тiм, що за спиною кожної команди стояли могутнi угрупування трестiв i монополiй. Вони билися об заклад, ставлячи i на 'Добрих вовкiв' i на 'Бородатих хлопчикiв' величезнi суми. За висловом одного iз спортивних коментаторiв, 'грошi, кинутi на бочку, могли б скласти купу, котра своєю вершиною сягнула б Мiсяця'.
На 'Бородатих хлопчикiв' ставила, зокрема, всемогутня 'Уестерн компанi', що її не без пiдстав вважали за державу в державi. Сотнi електронних машин невтомно лiчили й перелiчували всi можливi варiанти гри. При цьому на шальку уявних терезiв кидали, здавалося б, найдрiбнiшi факти, скажiмо, те, що центр нападу 'бородатих' юнацькi роки прожив у дядини на Атлантичному узбережжi, а центр захисту команди 'вовкiв' в дитинствi хворiв на свинку...
Та ось врештi настала урочиста хвилина. Всi, кому поталанило дiстати квитка чи прошмигнути на стадiон 'зайцями', сяк-так розташувалися на трибунах. На поле, обнесене колючим дротом та ровом iз водою, жваво вибiгли гравцi обох команд. Груди й спину кожного 'вовка' прикрашало зображення вишкiреної пащi звiра, котрий дав назву командi. 'Бородатi хлопчики' були у своїй традицiйнiй бiлоснiжнiй формi. Суддя, сидячи в броньованому манiпуляторi, позирнув на секундомiр, i над завмерлим стадiоном срiбно засюрчав свисток...
'Вовки' зразу ж кинулися в атаку. Вони штурмували розгорнутим фронтом. Особливо небезпечним здавався форвард 'вовкiв', новоявлена двадцятилiтня зiрка. Вiн з однаковим успiхом бив i лiвою i правою, а фiнтив так, що всi, хто уболiвав за 'Добрих вовкiв', тiльки кректали блаженно та захоплено. Цей високий i прудкий хлопець зовсiм заступав свого супротивника. 'Бородатi' стали в глухий захист. Вони вiдверто грали 'на вiдбiй'. Трибуни обурено зашумiли. Кiлька круглих предметiв, од яких вiдгонило тухлятиною, описавши правильнi параболи, опустились там, де з'юрмилося найбiльше бiлих футболок.
Президент 'Уестерн компанi' сидiв на трибунi для почесних гостей блiдий i похмурий. Поряд з ним був тренер 'бородатих' (вiн щойно прибiг сюди) та якийсь набасурманений чоловiк з високим чолом. Тренер щось швидко казав, час од часу розводячи руками. Президент кiлька хвилин непорушно слухав його, а потiм розмахнувся i зробив жест, що здалеку пiдозрiло видавався звичайнiсiньким ляпасом. Вiдтак вiн вигукнув якесь коротке слово. З кривою посмiшкою тренер вискочив з-пiд скляного козирка й побiг униз пiдбадьорювати своїх зiв'ялих вихованцiв. Президент компанiї тим часом вiддав якесь розпорядження своєму сусiдовi. Похмурий чоловiк ствердно хитнув головою i зник.
А напруження на полi весь час зростало. 'Бородатi хлопчики' трохи оговтались пiсля першого натиску 'Добрих вовкiв' i кiлька разiв переходили в контратаку. Тепер гострi ситуацiї виникали то коло одних, то коло iнших ворiт. На чотирнадцятiй хвилинi центрфорвард 'Добрих вовкiв', хитро обвiвши двох захисникiв, вийшов сам на сам iз воротарем. Той необачно кинувся вперед, i ворота лишились порожнi. Трибуни завмерли, очiкуючи на гол. Прославлений центрфорвард завжди був надзвичайно цiлкий. Але цього разу удар його виявився i кволий, i неточний. М'яч, зрiзавшись iз ноги, повiльно викотився за лицьову лiнiю. Стадiон затопила хвиля обурення. А 'бородатi' кинулися в контратаку.
- Вперед, хлопчики! - заволав тренер.
Кiлька точних пасiв, i ось уже лiвий нападаючий 'бородатих' виходить на ворота. Удар!.. Дуже слабкий. Однак м'яч вислизнув iз воротаревих рук i вкотився в сiтку. Гол!
Трибуни вибухнули захопленням i водночас обуренням. Уболiвальники 'бородатих' обнiмали один одного. Навiть президент 'Уестерн компанi' мляво заплескав у долонi. Поряд iз ним знов сидiв похмурий чоловiк iз високим чолом. Пiдклавши пiд себе спортивну валiзку, вiн весь час нервово крутив у руках паличку, щедро iнкрустовану срiблом.
Не минуло її хвилини, як 'вовки' сквитали м'яч. Iз рахунком 1:1 команди пiшли на вiдпочинок.
У роздягальнi 'вовкiв' було повно люду. Роблено кашлянувши, славнозвiсний центрфорвард поскаржився:
- Розумiєте, хлопцi, тiльки я намiрився бити по м'ячевi, а в обличчя менi мовби невидимою подушкою хто. Ну, я й розгубився.
- Знаємо ми цю подушку! - мовив Боб Дзвiниця, центр захисту. - Її звуть Марiанна, вона абсолютно реальна i навiть помацати її можна...
- Не треба було вихилятися на танцюльках цiлий вечiр.
- Розпорошив свою силу! - загукали з усiх бокiв.
- Та ну вас! - оприскливо сказав центрфорвард, постогнуючи пiд руками зразу трьох масажистiв. - Я серйозно, а їм хихоньки...
В другому таймi пристрастi дiйшли апогею. Тут i знадобився суддi його кiбернетичний манiпулятор. Розумна машина, спритно обминаючи гравцiв, металась по полю за м'ячем, i суддя в її прозорiй кабiнi почував себе досить безпечно.
Тепер обидвi команди були па висотi. Блискучi фiнти, карколомнi комбiнацiї змiнювали одна одну з калейдоскопiчною швидкiстю.
На кiнець зустрiчi визначилась перевага 'Добрих вовкiв'. Вони атакували завзятiше, били по воротах суперникiв частiше. Але їхнi удари весь час були або неточнi, або зовсiм несильнi. Бiлi футболки з'юрмилися бiля власних ворiт. Стадiон шаленiв. Кiлька вiдчайдушних уболiвальникiв метнулись на поле. Та кийки роботiв-полiсменiв швиденько остудили їхнi гарячi голови.
Аж ось м'яч пiдхопив один iз захисникiв 'бородатих'. До нього кинувся хтось iз 'вовкiв', але послизнувся i впав. Те саме спiткало й другого 'вовка', котрий спробував виправити помилку партнера. Захисник без перешкод подолав усе поле. Пiдбадьорюваний заглушливим ревiнням i вигуками уболiвальникiв, вiн, мов вихор, мчав на ворота 'Добрих вовкiв'. Воротар замiсть того, щоб кинутись уперед i спробувати зняти м'яча з ноги 'бородатого', закляк у воротях, розчепiривши руки. Внаслiдок цього несильно пробитий м'яч опинився в сiтцi.
Так iз рахунком 2:1 на користь 'Бородатих хлопчикiв' закiнчилася ця iсторична зустрiч.
Похмiлля
Протягом усiєї ночi величезне мiсто не спало. До самiсiнького ранку на вулицях вили сирени швидкої допомоги. По країнi прокотилася хвиля самогубств. Дрiбнi клерки й службовцi компанiй, що програли на поразцi 'Добрих вовкiв' своє жалюгiдне майно i всi заощадження, з усiх можливих засобiв переставитись у потойбiчний свiт обирали, на їхню думку, найзручнiший: щiльно зачинивши па кухнi вiкна й дверi, вони вiдкривали кран газової плити. Як правило, медична допомога прибувала надто пiзно. Та, погодьтеся, все це дрiб'язки проти тiєї обставини, що 'Уестерн компанi' поклала у свої броньованi сейфи чотирнадцять мiльйонiв чистоганом. Далебi, непоганi дивiденди. I здобуто їх у рекордно короткий строк - за два тайми по сорок п'ять хвилин кожен! Щоправда, аби спрямувати подiї в потрiбне русло, довелося пiти на певнi затрати.
Але про них знає усього кiлька чоловiк з керiвної верхiвки компанiї.
Протягом тижня - а це немало! - сенсацiйний футбольний двобiй був у центрi уваги газет, радiо й телебачення. А потiм зринули новi подiї, i про 'матч епохи' стали потроху забувати.
Таємниця затоки Здохлого кита
Та не могло примиритися з програшем могутнє угрупування, що протистояло 'Уестерн компанi'.
Агенти бiльше нiж десяти бюро розшуку за неабияку винагороду розгорнули якнайактивнiшу дiяльнiсть. Вони намагались вiднайти в проведеннi матчу яку-небудь каверзу. Прямих доказiв про зловживання у них не було. Хiба що плутане зiзнання центрфорварда 'Добрих вовкiв' про невидиму подушку, котра завадила йому 'всунути' неминучий гол. Але це могло бути звичайнiсiнькою химерою.
Те саме, правда, мiг сказати i воротар. Однак вiн з обачностi тримав язика за зубами. По-перше, не хотiв, щоб його здiйняли на глузи. А потiм побоювався, як би не продали якому-небудь другорядному клубовi чи просто не вигнали. Центрфорвард - iнша рiч. Вiн нацiональна зiрка й може дозволити собi будь-яке колiнце.
Без зайвого галасу було ретельно допитано всiх працiвникiв стадiону. Але все це не дало нiяких наслiдкiв. Марна була й перевiрка поля.
