— Які дами! Які мадемуазелі! — Матвій устав назустріч Йоланті.
Зі сну Йоланта чарувала дитячою припухлістю і нахабно цим користувалась.
— Да-а, ми да-ами, — потягнулась, позіхаючи, Яна.
До сніданку вона прийшла в салатовому костюмі з заячими вушками на каптурику.
Ірена мовчки сиділа на підвіконні, курила і дивилась у вікно. За вікном летіли сніжинки.
Матвій зайнявся дівчатами.
Яків непомітно вийшов з-за столу. Пішов, замкнувся у майстерні.
Увімкнув комп'ютер, запустив Інтернет і сів дивитися серіал.
2.
— Я ж сказав: до мене не заходити! — гаркнув він Йоланті, коли та без дозволу зайшла у
його кабінет.
— Ти працюєш?
— Як тут попрацювати, коли всі туди-сюди бігають. Ми домовлялися, що ви приїдете
допомагати, а не заважати.
— Сонце моє, не сердься. Ми домовлялися, що відповідальний за роботу ти сам, а те, що вийшло, ми віддаємо Головному.
— Якому ще головному?
— Тому, кому це все належить.
— Я відповідальний за це.
— От і добре, рибонько. Не бійся, ми вже тут. Ми тебе проведемо. Я прийшла
переказати тобі від Яни, що твій брат Матвій — великий хуліган. Не знаю, до чого це вона.
Д ще я хочу сказати, що ми всі разом ідемо і га прогулянку до озера, і тобі треба піти з
нами.
3.
Прогулянка з Богусом до озера тривала недовго — було холодно.
Дівчата бігали довкола чоловіків, Яна кричала, що хоче собаку, і просила Богуса і Матвія
подарувати їй одну, щоб вона ходила з нею па прогулянки. Йоланта питала, коли ж
маестро почне вчити їх музики.
Яків кутався на все це глибше в шалик.
4.
Дорогою від озера Богус узяв його під руку і сказав:
— Я старий чоловік. Яків мовчав.
— Мої очі йдуть вперед, на шоломи іспанських завойовників, — тихо додав Богус.
5.
Яків повернувся у свою кімнату і зрозумів, що, виходячи, забув замкнути її на ключ. У
кімнаті не було нікого. Було тільки враження, що речі не на своїх місцях.
У роті пересохло.
6.
«Піди скажи братові».
«Ні, він скаже це ввечері. І взагалі. Увечері він їм скаже все, що думає».
«Розвалити все. Не залишити каменя на камені».
«Так. Розвали все». «Зараз, заспокоюся трохи». Яків поліз на «Фейсбук», відкрив сторінку
Йоланти і прочитав свіжий допис. Користувачу «Яна Стрейнджлав» це подобалось.
«Пам'ятаєш буддійську притчу про колісницю? Монах Нагасена розповідав її цареві
Мілінді, щоб проілюструвати велике очевидне. Він попросив царя привезти колісницю, запряжену кіньми. Нагасена розпряг колісницю і спитав:
— Чи коні — це колісниця?
— Ні, достойний, коні — не колісниця.
