Тоді монах зняв із колісниці колесо і спитав:
— Чи це колісниця?
— Ні, достойний, це не колісниця, — відповідав правитель.
Так монах знімав деталь за деталлю, запитуючи в царя, чи є ця деталь колісницею.
Щоразу правитель змушений був казати, що це не колісниця.
Коли від колісниці залишилося саме дишло, монах спитав:
— Чи це колісниця?
— І це не колісниця, достойний! — сказав правитель.
— Де ж тоді колісниця? — спитав монах». У чаті вискочило послання від Йоланти.
«Шановний композиторе!
Ми внизу з вашим братом весело проводимо час, розповідаємо історії. Чи не хочете
долучитися до нас, коли ви вже не пишете, а лазите по Інтернету?:))»
7.
Увечері за чаєм зібралася вся компанія. За шибами виднілась гола земля. До землі
примерзло все, що на ній було: вода, листя, повалені дерева, жаби, миші, їжаки. Матвій
розказав, що за ніч у Львові замерзли четверо безпритульних.
Небо залишалось прозорим. Захід мав колір гнилої вишні. На сніг, що прикрив би звірства
морозу, годі було надіятись.
Яків, набравшись нахабства, пішов униз.
Він збирався висказати їм усе, що думає.
І покінчити з цим раз і назавжди.
І хай буде, що буде.
У
Йому байдуже.
8.
— Якове, Матвій сказав нам, що ти соліпсист? — спитала Йоланта, як тільки Яків спустився
у сад. Вона прийшла з душу, з вологим волоссям, загорнута у мокрий перламутр, який у
деталях стікав її грудьми.
Яків глянув на Матвія.
Матвій знизав плечима і розвів руками.
— Я "їм пояснив, що людина, яка не вважає інших людей реально існуючими,
називається соліпсистом. Тому я їм сказав, що ти — соліпсист. Ти ж іґноруєш замовника, ігноруєш представника замовника, навіть мене, свого брата, ігноруєш. Напевне, думаєш, що можеш так чинити із замовленням?
— Ти лазив до мене в кімнату.
— Ти нічого не написав. Ти навіть не сідав.
— Ти лазив у мій комп'ютер, Матвію! Якщо чесно, ти вже заграв мене...
— Якове, тут дами, ну що ти...
— Так. Я соліпсист. Я — соліпсист. Ідіть всі н сад. І я не збираюся писати вашого
дурного замовлення.
— Ти що, мученицької смерті хочеш? — Матвій нахилився вперед до Якова. — Хочеш
як ранні християни? На хрест хочеш? У клітку до бультер'єрів хочеш?
— Мене не повідомили, що за проект ми робимо.
— Я ж тобі сказав: симфонія до відкриття Євро дві тисячі дванадцять.
— Я не знав, які цілі переслідуються.
— Ти — не знав?.. Не вірю. Та і який на хер тобі інтерес, що за цілі? Я ж тобі сказав: не
твого ума діло, розберуться без тебе. Ти — ремісник. Твоє діло — робити товар в означені
терміни. Опустись, Якове! —• Матвій грюкнув долонею по столу. Він розчервонівся. —
