Можна сказати й інакше — визначається істинність чи хибність цих понять у рамках якоїсь моделі, і тоді можна не виходити за загальноприйняте в логіці визначення істинності чи хибності суджень, бо, скажімо, форма: «Держава є визначальним, чи первісним, чи… фактором…» — це судження. Наприклад, виберемо атрибут «первісний», або «визначальний». Тоді можна вважати, що в нашому випадку існують три системи: Держава, Особа і Право, з яких перші дві — ІС, а остання — СІ, що якось пов’язує ці ІС (згідно з принципом ІС—СІ), впливаючи на їхню зв’язність. При цьому істинність того чи іншого поняття вважатимемо ознакою його первісності при її реалізації. Зрозуміло, що можливі й інші інтерпретації, але поки що спинимось на цій, у рамках семантичних — С-морфізмів (тобто при деякій свободі інтуїції). — Але ж істинними, як і хибними, можуть бути й кілька понять, то як тоді розуміти «первісність чи визначальність»? — Найпростіша можливість випливає зі звичайної мови — ми ж можемо вважати визначальними чи ні — декілька факторів, без того, щоб «ранжувати» їх за «ступенем визначальності». Я хотів би ще раз підкреслити «визначальну» думку чи не всієї книги — всі засоби виправдані, якщо вони стимулюють творчість. Тоді можливо й дещо інакше «розфарбувати» формулу (1) — тобто, реалізувати морфізм у відповідну категорію (це так, щоб згадати майбутнє). Можна вважати, що ця формула визначає таке суспільство, де первинним (системоcтвірним) фактором не є дер-жава. Для більшої наочності перетворимо «вручну» цю формулу, використовуючи властивості дистрибутивності, закони де Моргана, а також вираження імплікації через заперечення і диз’юнк¬цію, яку легко перевірити безпосередньо або за допомогою комп’ютера (АСА-логіка): a->b = ~a\/b. (2) Тоді для формули (1) послідовно можемо отримати: ~Держава /\ Право \/ (~Держава /\ Особа) = = ~Держава /\ (Право \/ Особа) = = ~Держава /\ (~Право ? Особа) = (3) = ~Держава /\ (~ Особа? Право) = = ~(~ Держава -> (~ Право /\ ~Особа)) =... У такому разі перший рядок формули (3) можна інтерпретувати (дещо нестрого) по-різному таким чином: комп’ютер синтезував модель суспільства, для якого неправильно, що Держава є визначальною умовою для існування такого суспільства, натомість такими є Право або Особа, як визначальних для зв’язності (системостворюючих) факторів суспільства (якщо так трактувати істинність). У третьому та четвертому рядках відповідно індексується за тієї самої ролі Держави, що не визначальна роль Права є достатнім фактором для визначальності Особи і навпаки. Більше того, формулу третього рядка можна немовби трактувати й так, що первісність Особи є необхідною для не первісності (вторинності) Права. Це може здатися, на перший погляд, дещо дивним. Виходить, що Держава не визначає існування суспільства, але при цьому немовби і не ясно, а який же фактор це робить. Немовби не суспільство, а якась суцільна невизначеність. Якщо звернутися до п’ятого рядка, то це відчуття ще більш посилиться, бо його можна було б прочитати й так: неправильно, що для суспільства, що розглядається, не визначальність Держави є достатнім фактором для не первісності ні Права, ні Особи. Читач (колега): — Я розумію, що одну і ту саму логічну формулу можна подати в різних формах, і при цьому виникають різні можливості її семантичної інтерпретації. Більше того, я вважаю, що це могло б бути вельми корисним під час навчання, зокрема (я згоден, що всі ми вчимося) студентів, чим я, може, разом із Вами й займуся. Але й Ви повинні погодитися, що в економічній науці, принаймні в її основних положеннях, є все-таки більша семантична визначеність, що не допускає дуже вже різних тлумачень. Можливо, доцільно навести в цьому розумінні міркування із [144]: «Економічна теорія тісно пов’язана з… необхідністю раціонального використання всіх видів ресурсів…» Тому приймаючи, так би мовити, «навчальні» достоїнства Ваших пропозицій... — Я оцінив Вашу тактовність у «трьох крапках», та дозвольте їх продовжити відомою цитатою із Кейнса: «…Сооружение пирамид, землетрясения, даже войны могут послужить стимулом к увеличению богатства…» [4]. Що думає «економічна теорія» щодо «раціонального використання…»? — Бачте, існують різні точки зору, пов’язані й з іншими дисциплінами, наприклад, психологією, логікою, чи, нарешті, з Вашою ІНФОРМАТИКОЮ… — А як же тоді стосовно «економічної теорії як особливої самостійної галузі знань»? — це я продовжив приведену Вами цитату. — Ну, тут треба… якось визначатися. — Абсолютно з Вами згоден, я якраз про це й пишу. Думаю, що цей ліричний відступ відверне читача від згадки, що саме в цей час по телевізору починається цікава стрілянина. Повернімося до формули (3). Якщо взяти за основу первісне визначення (1), то йдеться, по суті, про модель суспільства, в якому визначальними є Особа і Право, а не Держава. Як на мене, то найкоротшим його визначенням є саме це — комп’ю-терне. Таке суспільство назвемо для скорочення (ключовим словом — КС) — ліберальним. Мені здається, читачеві буде цікаво подумати і синтезувати U-мовою інші визначення на основі комп’ютерних. Порівняймо визначення комп’ютера у формулах (1) і (3) з визначенням лібералізму, наприклад, у [73]. Наведу тільки деякі витяги з нього: «Лібералізм (від лат. liberalis — вільний) в економіці — сукупність поглядів, які заперечують необхідність втру¬чання держави в економічне життя...Методологічною основою Л. є принцип індивідуалізму, згідно з яким повинна існувати при¬родна свобода людини від суспільства, а відстоювання своїх інтересів окремими індивідами приводить до задоволення суспільних інтересів…» Я не знайшов у всьому визначенні (а воно досить об’ємне) жодного слова про те, як поєднується індивідуалізм із Правом, там просто немає цього КС. Дещо ближче до взаємозв’язку цих понять дано визначення в [21]: «ЛИБЕРАЛИЗМ… в экономике — это совокупность взглядов на функционирование хозяйства и принципы экономической политики, отвергающих необходимость широкого вмешательства государства в эконо-мическую жизнь. Доктрина, утверждающая, что лучшей экономической системой является та, которая гарантирует свободу личной инициативы экономических объектов… Либерализм основывается на трех принципах: на частной собствен¬ности как юридической основе экономической жизни; на свободном предпринимательстве как генераторе экономического прогресса; на свободной конкуренции как регулирующем механизме экономических отношений. При этом государству отводится роль регулятора общего равновесия экономики и экономического законодательства». Так що можна вважати, що комп’ютер дав, скажімо обережно, коротке визначення, що не суперечить загальноприйнятому. Цікаві також можливі класифікації основних понять в деяких категоріях АСА-діаграми (або АСА—ІСІ-діаграми). Я маю на увазі такі поняття, як існуючі (сS), проектовані (пS) і реалізовані (рS) системи. В АСА—ІСІ-діаграмі пS = СІ = Право. А визначення сS і рS — це вже устрій суспільства. Якщо сS = = Особа, а відповідно рS = Держава, то маємо, по суті, ще одне визначення ліберального суспільства. Якщо ж навпаки, то це може бути ілюстрацією основної ознаки суспільства тоталітарного. Думаю, що читач не забув, що ми маємо справу з ІНФОР-МАТИКОЮ як теорією зв’язності ІС—СІ, і тому всі результати мають загальносистемне значення. Так що як, скажімо, у психології чи біології називатимуться ці поняття (після синтезу відповідного С-морфізму), читач за бажання може поцікавитись і сам, перегорнувши відповідні словники. А ми з комп’ютером поки що залишаємося в КНЕУ. Але поставимо ще одне цікаве запитання, вже явно в компетен¬ції економістів і навіть «рідної» кафедри Міжнародної економіки КНЕУ. Як Ви, колеги, вважаєте: скільки країн у сучасному світі можна було б віднести до ліберальних суспільств? Читач (колега):
Вы читаете Інформатика інвестування
